„Літопис Самійла Величка” 
Віртуальна виставка однієї книги.
          

У 2010 році  виповнилося 340 років від дня народження автора найціннішого серед "козацьких літописів" - літопису Самійла Величка. Його "Сказання про війну козацьку з поляками …" - монументальний твір, який охоплює історію козацької України впродовж 52 років.
Національна парламентська бібліотека України з  нагоди  цієї визначної  дати пропонує Вашій увазі віртуальну виставку  однієї книги  „Літопис Самійла Величка”.             
Літопис канцеляриста війська Запорозького Самійла Васильовича Величка - найвизначніший і найбільший за обсягом український літопис XVIII століття.
Самійло  Величко (бл. 1670 - після 1728) народився в селі Жуки Полтав­ської сотні, вчився в Могилянській академії. Перші згадки про себе Самійло Величко наводить з 1690 р., коли він  почав козацьку служ­бу під  керівництвом  генерального писаря Василя Кочубея. 1702 p. Самійло був у козацькому загоні, що ходив до Польщі на допомогу королеві. 1705 р. перейшов у генеральну канцелярію Запорозького війська, але 1708 р. потрапив у немилість. У 1715 р.  оселився в оспіваній пізніше Гоголем Диканьці, де й почав роботу над літописом. На титульній сторінці літопису стоїть дата 1720 р. Це, очевидно, час поча­тку роботи, оскільки в літописі є посилання на події і 1722 і 1725 р. Остання згадка про хроніста припадає на 1728 р. Автор досконало воло­дів польською, німецькою і латинською мовами.
Літопис Самійла Величка відомий у двох редакціях, у тому числі у авторському оригіналі. Оригінал було куплено 1840 р. у Москві комісіонером Большаковим у колекціонера Лаптева для академіка М. Погодіна. 1842-1845 р.     О. Бодянський і  М. Гулак зробили копії з цього списку.
На сього­дні текст Літопису  Самійла  Величка відомий неповністю, є значні прогалини на початку, у середині (1649-52 роки) і наприкінці твору.
У літописі  Самійла Величка відображена визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти. Автор розкриває характер цієї боротьби, дає їй оцінку, тому його твір посідає чільне місце в давній українській літературі. Літопис Самійла Величка, центральною постаттю якого виступає Богдан Хмельницький,  — велика історична повість, що вміщує в собі ряд оповідань, в основу яких покладено історичний матеріал про героїчну боротьбу 1648-1654 pp. Початок твору подається на основі народних переказів, легенд про Богдана Хмельницького. Величко докладно зупиняється на підготовці до бою козаків з ворогом, описує саму битву під Жовтими Водами: «Наконец всех поляков Хмельницкого оружіе разорило, и едним з них там же на Жолтой Воде жити и гнити повелело, а другим правую стезю до Криму показало, от якого погрому не десятка человека поляков не спаслося».
Літописець прославляє військове уміння козаків і їхнього генія, полководця Б. Хмельницького. Підкреслює силу українського народу і цим стверджує його перемогу над ворогами.
Військо Богдана Хмельницького здобуло дві перемоги, але не зупинилося на досягнутому.   Та  смерть полководця боляче вразила серця народу.  Автор, усвідомлюючи цю невиправну втрату, пише: «Умер добрій вождь наш, оставивши по себе бесмертную славу…».
Як бачимо, твір  Самійла Величка — цінне надбання, яке стало предметом вивчення українськими письменниками та істориками, джерелом роздумів над долею багатостраждального народу України, приводом для міркувань над розв’язанням вічної проблеми взаємин вождя і мас.
З електронною версією  тексту Літопису можна ознайомитись на  сайті Електронної бібліотеки давньої української літератури.