«Тривожна сповідь під блакитним небом»
(до 90-річчя Олега Зуєвського)

І знов тоді, як будуть перші зливи, І вдарить грім, й розіллє повінь рік – Я повернусь назад, і буду знов щасливий, І припаду до ніг твоїх навік. Без слів, без сліз – лиш мислями одними Молитись буду в захваті німім Твоїй красі, що і тоді цвістиме, Як і колись у сяйві золотім. Можливо, так, як і квітки на вишнях, Прокинеться вона – свята любов, І наче в сні згадається колишнє, Й чуття замовклі забуяють знов. Миргород, 25 липня 1943 р.

       «…Найглибшим критиком моїх поезій вважаю Ігоря Костецького, який написав передмову до моєї другої збірки «Під знаком фенікса» і назвав її «Як читати вірші Зуєвського. …В моїх найновіших віршах треба шукати те, що зветься сюрреалізм. В них є якісь елементи реалізму, себто «намацувальні» елементи і ви бачите конкретні речі. Але в той же час ці речі поставлені в таку ситуацію, що ви не можете знайти, логічного зв’язку між ними, до якого звикли в щоденному житті. Та все ж наявність цього зв’язку ви відчуваєте – він феноменологічний, незбагненний, важко пояснювальний… Моя поезія не прагне читача… Щоб якось сприяти вашому розумінню мого ставлення до проблеми «поет і читач», …наведу вам такий приклад з мого життя. Коли я познайомився зі своєю майбутньою дружиною (їй тоді було 16 років і ми відтоді пройшли все життя разом), то багато часу, ви можете в це не повірити, провели в розмовах про філософію Еммануїла Канта. Філософія – ще одна моя стихія. І це, звичайно, відбилося у моїй поезії. Моя поезія – це по–своєму філософія…»/
       Олег Зуєвський: «І тоді підвелася мати – рятівниця усіх світів» : [інтерв’ю] / записав В. Абліцов // Вісті з України. –1991. – № 8, лют. – С. 4.

       Шановні читачі! До вашої уваги матеріали віртуальної виставки, присвяченої творчості Олега Зуєвського (1920–1996) – поета та перекладача, професора Пенсільванського та Ратґерського університетів (США), Альбертського (Канада), лауреата Української Могилянсько-Мазепинської Академії Наук (1987 р.) та Українського Шекспірівського товариства за переклади поезій У. Шекспіра, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди (Україна, 1994) за збірку «Кассіопея. Парафрази». Він народився на Полтавщині у родині вчителів, закінчив у Харкові технікум журналістики та два курси Комуністичного інституту журналістики. Перша поезія, присвячена Тарасові Шевченку, була надрукована у «Літературному журналі» у 1939 році. Під час Другої світової війни (1943-1944 рр.) працював у редакції «Миргородських вістей», де публікував свої вірші, оповідання, статті; пізніше – друкувався у празькому часописі «Пробоєм». Після війни Зуєвський з родиною опинився у Ді-Пі таборах (м. Ауґсбург), де продовжував друкуватися у табірній періодиці «Наше життя», «Нове лицарство», «Світання», «Арка», «Час» тощо. У 1949 році Зуєвські були змушені переїхати до США.

       Олег Зуєвський – автор збірок поезій «Золоті ворота» (1947), «Під знаком Фенікса» (1958), «Голуб серед ательє» (1991), «Кассіопея. Парафрази» (1993), «Вибране: Поезії. Переклади» (1992), «Обіцянка радости» (1995), «Естакади» (1995); перекладів «Ґеорґе С. З книги «Рік душі» (1954), двотомника «Вибраний Стефан Ґеорґе по-українському та іншими, передусім слов’янськими мовами» (1968-1973) у співпраці з І. Костецьким та за участю таких відомих перекладачів, як В. Вовк, В. Державина, М. Ореста, Ю. Клена, В. Барки; «Стефан Маллярме.Поезії» (1990), Дікінсон Е. «Лірика» (1991).
       Роки незалежності України – це роки повернення О. Зуєвського та його творчості в Україну, яке відбулося завдяки зусиллям літературознавців та журналістів В. Яременка, С. Павличко, М. Луківа, В. Абліцова, М. Ляшенка. О. Зуєвський – учасник І-го Конгресу Міжнародної асоціації україністів, член Спілки письменників України (1991).
       27 березня 1996 р., на 76-му році життя, професор Альбертського університету, довголітній голова ОУП «Слово» у Канаді, відомий поет і перекладач Олег Зуєвський відійшов у Вічність у Едмонтоні, перепохований у Житомирі, поруч з могилою матері – Феодосії Шостак-Зуєвської (1900–1989).

       Книжкова колекція та власний архів професора О. Зуєвського були люб’язно подаровані донькою поета — пані Тамарою Зуєвською — Науковій бібліотеці Національного університету „Києво-Могилянська академія” (НБ НаУКМА) (http://www.library.ukma.kiev.ua/index.php?id=86). Більшість матеріалів, які було використано при підготовці цієї виставки зберігаються у фонді бібліотеки. http://www.library.ukma.kiev.ua/F

Матеріали з фондів НПБУкраїни позначено відповідними шифрами.
       Про поезію розповідати складно, майже неможливо, тим більше про справжню поезію. Тому пропонуємо ознайомитися з окремими поезіями та перекладами, фрагментами зі статей про Олега Зуєвського його колег-поетів та літературознавців.

Матеріали виставки розташовано за наступними розділами:

ПОЕЗІЯ ОЛЕГА ЗУЄВСЬКОГО
Переклади поезій Олега Зуєвського англійською, німецькою, російською, французькою мовами
Вибрані поезії у збірках та часописах

ПЕРЕКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ОЛЕГА ЗУЄВСЬКОГО
Проекти Олега Зуєвського та Ігоря Костецького
Проекти Олега Зуєвського та Соломії Павличко
Два північно-канадських поети: Тео Бладжетт та Дейвід Іґнатов (нездійснений проект)
Вибрані переклади у збірках та часописах

ВИБРАНЕ ПРО ЖИТТЯ Й ТВОРЧІСТЬ ОЛЕГА ЗУЄВСЬКОГО

       До кожного з розділів виставки подано списки вибраної літератури, яку розташовано за хронологічним принципом.
       Матеріали виставки ілюстровано репродукціями картин бельгійського художника-сюрреаліста Рене Маґрітта, найулюбленішого митця О. Зуєвського.

Матеріали до виставки підготували співробітники
науково-бібліографічного відділу: Н. Казакова та А. Ільченко.