Календар знаменних та пам'ятних дат

22 лютого               
Польський Моцарт

                        До 200-річчя від дня народження Ф.Ф. Шопена
(1810–1849)

Шопена Вальс ... Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникла усмішка примхлива, В чиїх очах не заблищала іскра Напівкохання чи напівжурби Від звуків тих кокетно – своєвільних, Сумних, як вечір золотого дня, Жагучих, як нескінчений поцілунок? (М. Рильський „Шопен”)

                У всьому світі відоме ім'я великого польського музиканта Фридерика Шопена, який відіграв величезну роль в розвитку польської культури і затвердженні її світового значення. В історію музичного мистецтва Ф.Шопен ввійшов як один з видатних майстрів, класик польської музики і її засновник.        
         Фридерик Шопен народився в містечку Желязова Воля, поблизу Варшави, в культурній польській сім'ї. Існує повір'я, що під час  його народження під вікнами будинку зупинились мандрівні музиканти, які заграли і заспівали просту народну пісню. Так, символічно, піснею сам народ зустрів майбутнього композитора на порозі його життя.
         Фридерик ріс в оточенні музики, що сприяло ранньому розквіту його таланту. Батько гарно грав на скрипці і флейті, а мати мала чудовий голос. Родинне середовище, безпосередньо вплинуло на формування психології, кругозору і творчі інтереси юного обдарування. В їхньому гостинному домі часто збиралися вчені, письменники, музиканти, й завжди знаходився час для обговорення нових книжок, прослуховування і виконання нових музичних творів.
         У 1816 році першим професійним педагогом  Шопена став відомий чеський музикант В.Живний. Незважаючи на велику різницю у віці, між ними виникла справжня дружба. Чутливий і досвідчений вчитель прищепив своєму учню любов до класичної музики, особливо до творів Баха.        
         В 1817 році був опублікований перший полонез семирічного хлопчика (g-moll) для фортепіано і марш для духового оркестру, який часто виконувався у Варшаві на військових парадах. Вже у вісім років його називали „польським Моцартом”.
         24 лютого 1818 року відбувся перший публічний виступ Фридерика  на благодійному концерті. Фортепіанний концерт мав величезний успіх, а ім'я Шопена стало відомим всій Варшаві. Юний музикант став бажаним гостем в аристократичних салонах.
         Талант хлопчика розвивався дуже швидко. В 12 років Шопен не поступався кращим польським піаністам. Юний віртуоз переріс свого вчителя, тому Живний відмовився від зайнять з ним.
         Одночасно з зайняттями музикою Фридерик, під керівництвом батька отримав гарну загальну освіту. Вже з дитинства вільно володів французькою і німецькою мовами, цікавився історією Польщі, читав багато художньої літератури. В 1823 році його одразу  прийняли в четвертий клас Варшавського ліцею. В період навчання виявились різнобічні здібності майбутнього композитора. Окрім музики хлопчик писав вірші,  чудово танцював, складав  невеличкі театральні п'єски. Йому навіть пророкували блискуче майбутнє актора, і якщо б не  любов до музика, мабуть, його б чекала слава великого драматичного артиста Польщі...   
         З дитинства Фридерик відчув любов до народної музики. Юний музикант глибоко перейнявся духом і стилем польського фольклору, який потім став основою  його власних музичних творів. 
         В 20-ті роки  ХІХ ст. Шопен повністю сформувався як композитор і піаніст. Було написано і надруковано перший значний твір Шопена – рондо ор. 1 (с-мoll) (1825). Саме юному Шопену була надана честь продемонструвати імператору новий музичний інструмент – еоломелодікон. 
         В 1826 році Шопен закінчив з відзнакою курс в ліцеї і вступив в Головну школу музики (клас Ю. Ельснера). Незабаром Ельснер зрозумів, що його учень не просто талановитий – він геніальний. Під час навчання Шопен створив ряд фортепіанних п'єс (рондо, мазурки, ноктюрни, вальси), а також фортепіанне тріо і перші твори для фортепіано з оркестром (варіації на тему з «Дон Жуана» Моцарта і краков’як «Велике концертне рондо»).
         В 1829 році молодий музикант закінчив Головну школу музики. На той час Шопен вже був визнаний кращим піаністом Польщі. Досяг зрілості і його талант композитора. Про це свідчать два його концерти для фортепіано з оркестром (f-moll) (1829) і e-moll (1830). Пізніше композитор створив і більш досконалі твори, але чистота і безпосередність цих концертів залишилась неповторною. Також ним були створені перші етюди для фортепіано, що характеризувалися свіжими образами, глибиною змісту і щирою поезією почуттів, що виділяло їх з багатьох творів цього жанру інших композиторів. Ці твори незмінно звучать і в наш час в репертуарі піаністів всіх країн.
         Поїздки  містами Європи розширили його художні горизонти і сприяли встановленню необхідних для  композитора зв'язків і знайомств в музичному світі. Двадцятирічному Фридерику стало тісно у Варшаві і в 1830 році він залишає рідне місто. Юному музиканту не давали спокою передчуття, що він назавжди залишає місто. Передчуття справдилось - більше він вже на батьківщину не повернувся.         
         Деякий час молодий композитор жив у Відні. Там, Шопен дізнався про польське повстання (1830). Він всім серцем переживав  драму Польщі, гіркоту розлуки з вітчизною. В Штутгарті Фридерика наздогнала звістка про поразку Польського повстання і падіння Варшави. Шопен був не лише великим художником, а і великим громадянином, патріотом своєї батьківщини. Любов до  рідної Польщі, палке бажання бачити її вільною і щасливою – ось почуття, які володіли Фридериком, тому найважливішою темою багатьох його творів стало оспівування мужності і героїзму свого народу. Вражений до глибини душі, хвилюючись за долю рідних і близьких людей, Шопен, в запалі вболівань, суму, відчаю, і гніву, створює відомий с-moll'ний етюд, який часто називають «революційним етюдом». Цей етюд став першим драматичним твором Шопена, прообразом його майбутніх творів, присвячених долі батьківщини.
         В кінці 1831 року Фридерик прибув в Париж, який став його постійним місцем проживання, але до кінця своїх днів Шопен зберіг духовний зв'язок з Польщею. На той час він вже був сформованим композитором з яскравою творчою індивідуальністю і міцно сталими рисами стилю. Дуже важливим джерелом індивідуального стилю Шопена була польська національна музична традиція, сприйнята в дитячі та юнацькі роки, яка одразу ж вразили європейських слухачів
         Паризький період у творчості Шопена був досить плідним: написано  мазурки, ноктюрни, етюди для фортепіано, фортепіанне тріо, концерт для фортепіано з оркестром (е-moll). У цей же період створено похоронний марш, який визнали найвидатнішим твором драматичного жанру.  Похоронний марш – це не просто відгук на історичні події, а й глибокі драматичні і філософсько мудрі роздуми про життя і смерть. Цей марш зайняв особливе місце не тільки в музичній літературі, але і в житті людства, бо дуже складно знайти найвище, найпрекрасніше і найтрагічніше втілення почуття скорботи.
         В короткий час піанізм Шопена набув широку відомість і серед французів. Маестро зумів розкрити всі кращі властивості свого інструменту з рідкісним розумінням і тонкістю, а його музика на віки стала еталоном фортепіанності. Під його пальцями, в його дивовижних творах, цей гарно знайомий інструмент, раптом звучав зовсім по-новому. „Почувши гру Шопена, - писав один з сучасників, - багато навіть видатних піаністів зрозуміли, що перед ними нові обрії фортепіанної музики, що необхідно йти по слідах цього молодого поляка”.   
         Разом зі зростанням його популярності розширюється і коло його знайомих. Серед них відомі письменники, музиканти і художники (Ф.Ліст, Г.Берліоз, В.       Белліні, Ф.Делакруа, А.Міцкевич, В.Гюго, А.Ламартін). Шопен бачився з Р.Шуманом, що оцінив його геніальне новаторство піаніста і композитора; був у захваті від гри Ф.Ліста, який виконував його власні твори. Ф.Мендельсон вважав його найкращим піаністом, І.Мошелес називав Шопена „унікальним”, а Д.Мейєрбер казав, що не знає жодного іншого піаніста чи фортепіанного композитора, якого можна було б порівняти з Шопеном.  
         Перші видання не приносили музиканту прибутку, бо публікувались безкоштовно. Він був змушений давати уроки музики по 5-7 годин щоденно. Ця робота забезпечувала його, але забирала багато сил і часу. Не давала спокою і хвороба легенів, якою композитор страждав багато років.  Але музикант настільки любив свою справу, що навіть будучи композитором зі світовим ім'ям,  не міг дозволити собі припинити ці зайняття з учнями.  
          Композитор багато концертував по Європі. Талант музиканта досяг вершини, Шопен був у зеніті слави. Видання творів Шопена вже не зустрічало перешкод, зайняття з ним вважались великою честю, а почути його гру було рідкісним щастям, доступним не всім.
         В 1836 році Шопен знайомиться з відомою письменницею Жорж Санд, з якою в нього невдовзі зав'язалися романтичні стосунки. Цей період (1836–1847) став  найщасливішим в їхньому житті. В Жорж Санд Шопен знайшов ідеал жінки, яка на довгі роки стала його музою.  В цей період Шопен створив свої геніальні  24 прелюдії у мажорних і мінорних тональностях, в яких серце хвилюється, тремтить, страждає, обурюється, нудиться, знемагає, радіє пестощам, знову засмучується, завмирає від страху, щоб через деяку мить знову  повірити сонячним променям і розквітнути в звуках весняної пасторалі. Цей цикл прелюдій став справжньою енциклопедією творчості композитора, де він відобразив різні настрої, від інтимно-ліричного до суворого драматизму останньої 24 прелюдії. В прелюдіях, як і в інших мініатюрах, показане все емоційне багатство музики Шопена. За словами російського піаніста і композитора А.Рубінштейна, „трагізм, романтика, лірика, героїчне, драматичне, щиросердечне, мрійливе, блискуче, величне, простота – взагалі всі можливі вирази знаходятся в його творах”.      
         Незважаючи на стан здоров'я, який дедалі погіршувався, Шопен створив такі шедеври, як 3-я і 4-та балади, фантазія (f-moll), соната (h-moll), останнє скерцо для фортепіано, а також сонату для віолончелі і фортепіано. У цих творах відчувається глибока психологічність і патріотична скорбота, пронесена композитором через все життя. Трагічний характер носять багато творів, написаних в останні роки життя, в них відображався таємний ліризм і філософські роздуми ностальгічного настрою композитора.
          Хвороба прогресувала, але незважаючи на це, він здійснив у 1848 році гастрольну поїздку по Англії і Шотландії, яка супроводжувалась тріумфальним успіхом. Виступ 16 листопада 1848 року на польському вечері в Лондоні став для нього останнім.
         17 жовтня 1849 року в Парижі, серце видатного польського композитора і піаніста перестало битися. Похований Шопен у Парижі, поряд з могилою свого друга В.Белліні, а серце, згідно його волі  перевезено сестрою у Варшаву і схоронено в підземеллі костьолу Святого Хреста; в 1879 році воно замуроване в одній з колон цього храму, на якій встановлена дошка з написом «Фридерику Шопену - співвітчизники».
         В роки тимчасової фашистської окупації гітлерівці знищували все, що мало відношення до польського національного духу. Сумна доля спіткала і пам'ятник Шопену у Варшаві, який зруйнували і вивезли по частинах. Хотіли навіть знищити урну з серцем композитора, але польські патріоти перешкодили цьому злочину. Урна з серцем Шопена була таємно вивезена з костьолу – і тільки після звільнення Польщі повернута на місце.
         День повернення урни був відзначений як велика подія в житті польського  народу, бо серцем композитор  був завжди з батьківщиною і воно завжди буде битися в його безсмертній музиці.
         Минають роки, але люди все більш впізнають і люблять Шопена і на батьківщині, і в інших країнах, бо його творчість – це одна з вершин розвитку фортепіанної музики, її співуча романтична душа. Сьогодні неможливо було б уявити музику без прелюдій і етюдів Шопена, ноктюрнів, вальсів, полонезів, балад, мазурок. За своє коротке життя  маестро написав більш ніж 200 творів. Його музика  живе вже друге століття, але не втратила своєї свіжості, теплоти і виразної сили. Так довго існувати, зберігаючи молодість, можуть лише творіння великих митців.
         Земляки свято шанують пам'ять свого музичного генія. З 1927 року (кожні 5 років) у Варшаві проводиться міжнародний конкурс піаністів ім. Шопена.  
         В 1934 році у Варшаві створений Інститут Фридерика Шопена, (в 1950 році інститут перейменований в Товариство ім. Ф.Шопена). Сьогодні – це  міжнародний центр шопенознавства, який розгорнув широку дослідницьку, видавничу і концертну діяльність.
         На честь видатного композитора споруджені пам'ятники у Варшаві і Парижі. Одна з вулиць рідного міста  називається „Вулицею Революційного етюда”.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Основні видання творів Ф. Ф. Шопена

Баллады: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1980. – 57 с.
Вальсы: для фортепиано / Ф. Шопен. –  М.: Музыка, 1981. – 104 с.
Вибрані вальси: для фортепіано / Ф. Шопен. – К.: Муз. Україна, 1993. – 49 с.
Две бааллады: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Госмузиздат, 1955. – 36 с.
Желание: для голоса и фортепиано / Ф. Шопен. – М. ; Л.: Музыка, 1948. – 5 с.
Избранные пьесы: в переложении для баяна / Ф. Шопен. – М. ; Л.: Музыка, 1964. – 95 с.
Колыбельная – Тарантелла – Баркарола: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1974. – 32 с.
Мазурки: для фортепиано / Ф. Шопен // Золотой репертуар пианиста. – СПб., 1997. – 67 с.
Ноктюрн: для скрипки и фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1980. – 11 с.
Ноктюрн: для фортепіано / Ф. Шопен. – К.: Муз. Україна, 1985. – 112 с.
Песни: для голоса и фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1974. – 64 с.
Прелюдії / Ф. Шопен. – К.: Муз. Україна, 1993. – 96 с.
Скерцо: для фротепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1981. – 86 с.
Сонаты: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1982. – 123 с.
Фантазия: для фортепиано/ Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1988. – 27 с.
Фантазия – экспромт: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1981. – 12 с.
15 етюдів: перекладення для баяна / Ф. Шопен. – К.: Муз. Україна, 1974. – 72 с.
Этюды: для фортепиано / Ф. Шопен. – М.: Музыка, 1981. – 126 с.
Экосезы: для фортепиано / Ф. Шопен // Оригинал и концертная транскрипция Г. Когана. – М.: Музыка, 1980. –7 с.
Miniatury – fortepiano – we. 72 / F. Chopin. – Krakow: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1966. – 7 c.
Polonezy / F. Chopin. – Krakow: Polskie Wydawnictwo Muzyczne, 1972. – 127 c.

Про Ф. Ф. Шопена

Бэлза И. Фридерик Шопен / И. Бэлза. – М.: Музыка, 1991. – 140 с. : ил.
Бэлза И. Фридерик  Францишек Шопен / И. Бэлза. – М.: Изд. АН СССР, 1960. – 462 с. : ил.
Дулемба В. Шопен / В. Дулемба. – Челябинск : Урал Л.Т.Д., 2001. –190 с. : ил.
Томашевски М. Шопен. Личность и творчество / М. Томашевски// Муз. академия. – 2001. – № 3. – С. 176–193.
Синявер Л. Жизнь Шопена / Л. Синявер. – М.: Гос. муз. изд., 1959. – 187 с.: ил.
Кремлев Ю. Фридерик Шопен : очерк жизни и творчества / Ю. Кремлев. – 3-е изд. – М.: Музыка, 1971. – 607 с .: ил.
Мильштейн Я. И. Очерки о Шопене / Я. И. Мильштейн. – М.: Музыка, 1987. – 176 с.
Мазель Л. Исследования о Шопене / Л. Мазель. – М.: Сов. композитор, 1971. – 248  с.
Конен В. История зарубежной музыки / В. Конен. – 3-е изд., доп. – К.: Музыка, 1972. – Т. 3. – С. 434–507.
Сулім Р. Лисенко та музика Шопена / Р. Сулім // Українська музична культура ХХ століття : зб. наук. пр. – Суми, 1996. –  С. 70–86.
Зенкин К. В. Фортепианная миниатюра Шопена : монография / К. В. Зенкин. – М., 1995. – 151 с.
Кашкадамова Н. Фортепіанне мистецтво Шопена : науково-методичний нарис / Н. Кашкадамова. – Тернопіль : АСТОН, 2000. –79 с. : нот.
Марцевич Л. Виконання творів Ф. Шопена як актуальна статистична даність в роботі із студентами України та Сходу / Л. Марцевич  // Материалы междунар. музыковед. семинара и науч.- практ. конф. 2003 г.  — Одесса, 2004. — С. 58–61.
Балан О.  Стильова спрямованість виконавської інтерпретації балад Ф. Шопена (на прикладі першої балади) / О. Балан // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. пр. — К., 2003. — Вип. 25. — С. 49–53.
Бордонюк В. И.  Западноевропейский символизм в творчестве Ф. Шопена (на примере этюдов ор. 10) / В. И. Бордонюк // Музичне мистецтво і культура : наук. вісн. — Одеса, 2004. — Вип. 4, кн. 2.  — С. 119–128.
Резник Д. Б.  Романтическая виртуозность, как черта стиля в творчестве Ф. Шопена и Ф. Листа / Д. Б. Резник // Музичне мистецтво і культура. — Одеса, 2004. — Вип. 4, кн. 2. — С. 238–249.
Погрібна В. В. «Гремит Шопен, из окон грянув...»  : [лит.-муз. гостиная] / В. Погрібна // Всесв. літ. та культ. в навч. закл. Укр. – 2003. – № 4. – С. 14–16.
Медведенко А. Монастырские затворники: Ж. Санд и Ф. Шопен  / А. Медведенко // Эхо планеты. - 1993. - № 39. – С. 34–36.
Брошкевич Е. Образ любви : повесть о жизни Фридерика Шопена. Письма Шопена / Е. Брошкевич. – М.: Правда, 1989. – 543 с. : ил.
Шопен Фридерик Францішек [1. ІІІ по метрич. записи – 22. ІІ 1810 – 17. Х 1849] // Музыкальная энциклопедия : в 6 т. / Келдыш Ю. В. (гл. ред.) [и др.]. – М., 1982. – Т. 6. – С. 363–375.
Шопен Фридерик Францішек [1. ІІІ за ін. даними 22. ІІ 1810 – 17. Х 1849] // Український радянський енциклопедичний словник : у 3 т. / Бабичев Ф. С. (голов. ред.) [та ін.]. – 2-ге вид. – К., 1987. – Т. 3. – С. 683.
Шопен Фридерик Францішек [1. ІІІ за ін. даними 22. ІІ 1810 – 17. Х 1849] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т.  / Бабичев Ф. С. (заст. гол. ред.) [та ін.]. – 2-ге вид. – К., 1985. – Т.12. – С. 428–429.
І Л Ю С Т Р А Ц І Ї

Ф. Ф. Шопен :[ряд фотогр.] // Бэлза И. Фридерик Шопен / И. Бэлза. – М., 1991. – Вклейка між С. 64–65, 96–97.
Ф. Ф. Шопен :[ряд фотогр.] // Бэлза И. Фридерик Францишек Шопен / И. Бэлза. – М., 1960. – Вклейка між С. 160–161, 176–177, 416–417, 432–433.