Календар знаменних та пам'ятних дат

5 БЕРЕЗНЯ
ВЕЛЕТЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ АДВОКАТУРИ
До 150-річчя від дня народження Євгена Олесницького
(1860-1917)

І коли д-р Евген Олесницький не осягнув того, що чоловік Його міри міг осягнути в кождій ліпше поставленій суспільности, то се особиста жертва Його життя, жертва яку силою обставин мусять приносити всі великі люди обездолених народів, жертва, якою вони підносять свій нарід усе висше й висше. Лозинський М. Ті, що від нас відійшли : Посмертні згадки. – Львів, 1917. – С. 53.

    Серед видатних людей, яких дала Україні та світові щедра на таланти подільська земля, яскрава, колоритна постать адвоката, політика, громадського і просвітянського діяча, публіциста, журналіста, редактора, видавця Євгена Олесницького, який в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. уособлював гордість і цвіт галицької української інтелігенції. Свій великий талант, багаті знання, душевну щедрість, гаряче серце щирого українського патріота він до останку віддав служінню рідному народові, наполегливо працюючи на всіх найважливіших ділянках його національного життя.
Народився Євген Григорович 5 березня 1860 р. у с. Говилів Великий Гусятинського повіту на Тернопільщині у сім’ї священика, генеалогічне коріння якої сягає аж у ХІІІ ст. Відомо, що із старого польського роду у ХV ст. вийшов кардинал і примас краківський – Збігнєв Олесницький. В п’ять років Євген читав в церкві «Апостола» і «Вірую», а в сім років не раз заступав батькові піддячого особливо під час хрещення дітей.
Мати хлопчика займалася хатньою роботою і була невтомною господинею. Батько ж навпаки займався громадською роботою: закладав у повіті школи, поширював просвіту серед односельців, був членом «Народного Дому».
Після того, як Євген провчився два роки у місцевій сільській школі, у 1867 р. батьки віддали його спочатку на навчання до Теребовлі, а через три роки до Тернопільської гімназії. Під час восьмилітніх студій Олесницького захопив вир громадського життя: спочатку він став членом Тернопільської учнівської «Громади», а незабаром був обраний її головою. Ці роки були для нього справжньою школою і найкращим періодом життя, адже після Тернополя, за спогадами Олесницького, він вийшов «зрілим молодим чоловіком, свідомим свого становлення і своєї задачі в світі».
Проте найважливішим етапом розвитку Є. Олесницького як особистості й громадського діяча варто вважати період навчання на правничому факультеті Львівського університету (1878). Завдяки його участі у студентських організаціях «Дружній Лихвар», «Кружок правників» і культурно-просвітницьких товариствах «Руська Бесіда», «Просвіта» відбулось формування національних почуттів майбутнього адвоката, розширення й збагачення його інтересів та світогляду. Дружба Олесницького з І. Франком, В. Барвінським та Н. Навроцьким справила вирішальний вплив на вироблення світобачення обдарованого юнака в дусі модерного українства. Образ свого приятеля Каменяр відтворив у повісті «Перехресні стежки».
Будучи студентом Олесницький захопився журналістською й літературною діяльністю: писав вірші, які друкував у періодичних виданнях «Боян», «Временник», «Новий пролом», працював над перекладами з багатьох мов. Протягом 1884-1890 рр. ним було перекладено лібрето стихом дев’яти драм, комедій та опер польських, німецьких і російських авторів. Також завдяки його зусиллям значно збагатився репертуар тодішніх галицько-українських театрів, зріс їх художній рівень. Так, у репертуар театрів потрапили не тільки зразки  світової і української класики, а й твори галицьких і буковинських авторів С. Воробкевича, Г. Цеглинського, К. Устияновича, О. Барвінського. Для того, щоб опера М. Лисенка «Різдвяна ніч» побачила світло рампи у львівському театрі, ще з 1888 р. Є. Олесницький вів листування з композитором. В результаті оперу було виставлено 1890 р. у Станіславі. Справами українського театру він цікавився до кінця життя й часто дописував на цю тематику в пресу.
По закінченні університету (1883) Євген Олесницький залишився у Львові, де займався як адвокатською практикою, так і громадсько-просвітницькою роботою. Зокрема, виступав як журналіст, публіцист, редактор, видавець в багатьох галицьких періодичних виданнях – «Батьківщина», «Правда», «Діло». Там він вів рубрики політичного життя, писав статті на правову тематику, театральні рецензії, а головне наукові розвідки з економічної проблематики: «Краєве дорогове законодавство в Галичини» (1887), «Примусова асикурація» (1888), «Нові робітничі закони в Австрії» (1888), «Школа історична  політичної економії і її ювілей в літературі» (1889), «Конкуренція шкільна» (1890) та ін. Публікації Олесницького відзначалися найперше глибоко фактологічною основою, незаперечною силою аргументації й блискучою стилістикою викладу.
Фахівці дали високу оцінку його літературознавчим статтям у «Ділі»: «Володимир Навроцький, його значення і заслуги» (1888), «Історія літератури руської О. Огоновського і критичний огляд» (1889).
Набутий досвід, поєднання правничих і журналістських знань дозволили Олесницькому у 1889 р. разом з К. Левицьким та А. Горбачевським заснувати перший у Східній Галичині юридично-фаховий журнал «Часопись Правнича». Будучи його співредактором, він вів у ньому економічний відділ.
Євген Олесницький – співтворець нового етапу українського національного відродження, що увійшов у історію як «адвокатська доба». Тому окремою сторінкою в його життєписі є правнича діяльність в м. Стрий, яка розпочалась 1 серпня 1891 р. відкриттям власної адвокатської канцелярії. Цей період був особливо  плідним та насиченим багатьма визначними подіями, в результаті яких незабаром він став кваліфікованим правником, знаним на цілий край завдяки захисту соціальних, національних та громадянських прав українців у гучних політичних судових процесах. Найгучнішою, відомою на цілий край судовою справою, у якій брав участь Є. Олесницький, став успішний захист ним українського депутата Т. Окуневського, звинуваченого в підбурюванні населення проти галицького намісника К. Бадені. Промови адвоката справили величезне враження на присутніх, і, як результат, звинуваченого виправдали.
Без перебільшення, вагомою заслугою адвоката стало використання ним української мови як ділової у власному юридичному бюро. Крім того, він домігся ведення судового діловодства у Стрию лише українською   мовою. Ці заходи були спрямовані на утвердження національної ідеї у свідомості кожного українця і принесли свої позитивні результати.
У той час поява в провінції освіченого українського правника автоматично покладала на нього обо’вязки місцевого національного лідера. Тому головною рисою юридичної практики Є. Олесницького стало її успішне поєднання з громадською та економічною діяльністю. В історії Стрийщини розпочалась «ера доктора Євгена Олесницького» (1891-1909), який став однією з найпомітніших постатей громадського життя у Східній Галичині. Головну роль у цьому, перш за все, відіграло товариство «Просвіта», де він став на чолі проводу місцевої філії. Свій досвід і знання, набуті у львівській «Просвіті», Олесницький переніс на «стрийський грунт». Там він виголошував доповіді з різних галузей знань, організовував безплатні бібліотеки, хорові виступи, ювілейні концерти, дні пам’яті видатних українців, організував розгалужену мережу первинних осередків у кожному селі повіту, виступив ініціатором спорудження у Стрию Народного Дому, у великому залі якого (1184 глядачів) згодом концертували С. Крушельницька, О. Мишуга, М. Менцінський.
Є.Олесницький реорганізував, згодом очолив малоактивне політичне товариство «Підгірська Рада», а також допоміг українцям оволодіти «Касою задатковою», яка до того часу була в руках поляків, перетворивши її у надійну фінансову інституцію.
Продовженням цієї діяльності стало заснування з ініціативи та при активній участі Є. Олесницького Союзу руських (тобто українських) молочарських спілок, який пізніше було перетворено в самостійну організацію – Крайовий Союз господарського-молочарський в Стрию. Це було зумовлено розвитком кооперативного руху і, особливо, молочарства як галузі сільської кооперації. Молочна продукція галицьких спілок не поступалась якістю продукції польських і німецьких об’єднань, зате була дешевшою. Успіхи молочарства сприяли зростанню масштабів діяльності Союзу, завдяки якому Східна Галичина стала одним із провідних експортерів молочних продуктів, зокрема масла в Європі, а прибутки від молочарства сприяли розв’язанню проблеми поліпшення матеріального стану галицько-українських аграріїв.
З метою поліпшення добробуту селян 1899 р. у м. Олеськ Золочівського повіту було засновано товариство «Сільський Господар» як основної хліборобської інституції Галичини. Перші роки товариство працювало як садівничо-городницьке і його основними завданнями були піднесення рільництва, городництва, садівництва і пасічництва шляхом використання ефективних методів теоретичного і практичного навчання: лекцій, видання агрономічної літератури, організації взірцевих господарств, хліборобських шкіл, виставок. Саме Є. Олесницький доклав чималих зусиль у реорганізацію товариства «Сільський господар», перетворивши його у крайове, щоб тереном діяльності була ціла Східна Галичина.
Реорганізація господарської інституції Галичини збіглася у часі з першою хліборобською виставкою у Стрию 19-27 вересня 1909 р., важливу роль у підготовці та проведенні якої відіграв Олесницький, виконуючи функції директора.
У нову добу розвитку «Сільський господар» під головуванням адвоката став виразником інтересів українських селян перед органами влади. Товариство на чолі з адвокатом часто намагалося укласти вигідні для українських селян угоди, забезпечувало їх необхідними засобами виробництва, елітним насінням, саджанцями і допомагало збувати продукти їхньої праці, пропагувало передові методи обробки землі, організовувало меліорацію громадських пасовищ і полонин та допомагало населенню, яке потерпіло від негативних наслідків стихійних лих.
Період функціонування «Сільського господаря» під керівництвом  Є. Олесницького характеризувався становленням видавничої діяльності, яка йшла у напрямках видання серії «Бібліотека Сільського господаря» у вигляді брошур, книг, підручників, часописів та календаря «Сільський господар».
Наслідком праці адвоката у товаристві стали прискорення ринкової еволюції селянських господарств, а також підвищення національної свідомості українських мас. У результаті реформ, що були ним запропоновані, установа перетворилася на одну з найважливіших господарських організацій Австро-Угорщини.
У 1909 р. національний лідер Стрийщини переселився до Львова, де цілком віддався суспільно-громадській роботі. 1910 р. з почину товариства «Сільський господар» і його провідника постає і розвивається господарська організація  галицько-українського хліборобства  - Крайовий Союз для хову і збуту худоби. Крім цього, Є. Олесницький працював у проводі Крайового Союзу Ревізійного, Земельного банку іпотечного, директором Товариства взаємних забезпечень «Дністер».
Основна діяльність адвоката тісно переплелася з його політичною діяльністю. Політичні уподобання Олесницького були пов’язані з національно-демократичною течією. Тому він опинився в числі засновників УНДП і навіть входив у трійку її лідерів.
Високим патріотизмом була пройнята його діяльність як парламентарія. 1900-го р. пана Євгена обрали до галицького сейму, де він став керівником українського представництва на довгі десять років. А 1907 р. переміг на перших загальних і рівних виборах до віденського парламенту й був його депутатом аж до смерті. З високих трибун він активно захищав українське селянство, виступав проти угод з поляками, наполегливо боровся за демократизацію виборчої системи імперії Габсбургів, проти національного гніту галицьких русинів.
Парламентська діяльність Є. Олесницького відбивала національні прагнення галицьких українців. У численних виступах політик намагався піднести економічний рівень українства, тому вимагав впровадження аграрних реформ для селян і міщан, добивався компенсаційної матеріальної допомоги центрального уряду українським аграріям за невигідні міжнародні договори і за наслідки стихійних лих, доповідав щодо реформи водного, цивільного, мисливського законів, проекту загального соціального забезпечення. У справі українського шкільництва в парламентських стінах адвокат виступав за реорганізацію системи народних шкіл, наповнення підручників матеріалом з української історії, виступав за відкриття нових українських гімназій і за викладання  в них українською мовою, виступав ревним поборником ідеї відкриття українського університету в Львові.
Він єдиний з українських політиків удостоївся честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом і дебатував із ним про майбутнє України. Ця зустріч була таємною, її присвятили обговоренню перспектив українського руху в Росії. Є. Олесницький тоді саме повертався з тривалої мандрівки Росією й підготував розширений реферат про стан і перспективи українського руху та його можливу користь для Австро-Угорської держави.
Нові обов’язки захисту поневоленого рідного народу поклала на Олесницького Перша світова війна. Разом з К. Левицьким та М. Васильком він був у проводі Загальної Української Ради в Відні, репрезентуючи інтереси України відвідував табори інтернованих, обороняв українських селян, їх господарські установи; адвокат повністю підтримував своїх колег у тому, що основною політичною вимогою галицьких українців залишилося відділення Східної Галичини в окрему національно-адміністративну одиницю. Завдяки своєму багатому досвіду громадсько-політичної роботи та високому інтелектуальному рівневі видатний політик, безумовно, відіграв важливу роль у діяльності української фракції австрійського парламенту.
Перебуваючи у Відні, втомлений працею і важкою хворобою (параліч лівого боку), Євген Олесницький втратив надію на активне життя й боротьбу, але тішився, що зможе працювати хіба що пером. 26 жовтня 1917 р. в столиці Австро-Угорщини серце українського патріота назавжди розірвало нитку життя. Вірні друзі покійного перевезли його тіло спочатку до Львова, а потім до Стрия, якому він віддав 18 років свого бурхливого життя. Поховано його було при великому зібранні народу з участю митрополита А. Шептицького та 50-ти священників.
Навіть при загальному знайомстві з багатогранною діяльністю національної постаті України – Євгена Олесницького вражає широкий спектр його інтересів. Це була людина високої культури та національної гідності, гостро чутлива до всього нового, непримиренна до несправедливості національного та соціального визиску. І до сьогодні зберігають свою актуальність сотні розвідок з багатьох галузей знань, зокрема політики, економіки, юриспруденції, культури, написаних  цією визначною особистістю на найвищому рівні тогочасних наукових досягнень.

ЛІТЕРАТУРА
Твори Є. Олесницького

Сторінки з мого життя — Львів: Накладом вид. спілки «Діло», 1935. – Ч. 1: (1860-1890). – 1935. – 250, [2] с., [1] арк. портр. Ч. 2 : (1890-1897) — 1935. — 122, [1] с.
Конкуренція шкільна на підставі обовязуючих законів державных и краєвых, розпоряджень властей шкільных и рішень Трибуналу адміністраційного / Представив Евгеній Олесницкій. – Львів: Коштом и заходом т-ва «Просвіта». Друк. Т-ва им. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1890. – 52 с. – (Просвіта; Ч. 123, рік 1890, кн. 4).
Яка має бути наша рільнича організація?: Промова на Загальних зборах філії Т-ва Госп. «Сільський Господар» в Станиславові / Є. Олесницький. – Львів: Друк. І. Айхельбергера, 1910. – 13 с. – (Б-ка «Сільського господаря»; Ч. 5).
Про социяльне обезпеченє. – Львів: Накладом В. Бачинського, 1909. – 36 с.
До боротьби!: Промова посла Д-ра Евгена Олесницького виголошена в австрийській палаті послів підчас дебати над буджетовою провізориєю дня 2 грудня 1910 р. – Львів: Накладом В. Бачинського. Друк. І. Айхельбергера, 1910. – 29 с.
Гиллерн В. Власными силами: Повість з швайцарского житя Вильгельмины Гилєрн: (З німецкого) / В. Гиллерн ; Переложив Е. Олесницкій. – Львів: Накладом ред. «Діла». Друк. Т-ва им. Шевченка. Під зарядом К. Беднарського, 1886. – 115 с. – (Літ. дод. «Діла»: Б-ка найзнаменитших повістей / Під ред. И. Белея; Т. 22).
 

Про Є. Олесницького

Бачинський В. Народний трибун. Життя і праця д-ра Євгена Олесницького. – Львів: Видав Іван Тиктор, 1938. – 32 с.
Лозинський М. Ті, що від нас відійшли : Посмертні згадки: [Р.Сембратович, М.Коцюбинський, Л.Українка, К.Паньківський, Я.Федорчук, Я.Весоловський, Е.Олесницький] / М. Лозинський. — Львів: Друк. Ставропиг. Ін-та. Під управою Ю. Сидорака, 1917. — 53, [4] с., включ. обкл. — (Літературно-наукова бібліотека; Ч. 162).
Качкан В.А. З корифеїв українського руху (суспільно-культурна праця Євгена Олесницького) / В.А. Качкан // Качкан В.А. Українське народознавство в іменах: у 2 ч. / В. А. Качкан; за ред. А.З. Москаленка ; передм. А. Г. Погрібного. – К., 1994. – Ч. 1. – С. 160-168. – ISBN 5-325-00349-6.
Качкан В. Олесницький Євген Григорович [05.03.1860-26.10.1917] Українська журналістика в іменах / за ред. М.М. Романюка ; передм. В. Качкана. – Л., 1994. – Вип. 1. – С.136-139. – ISBN 5-7702-0785-Х.
Матейко Р.  Євген Олесницький: ретроспективний погляд на деякі сторінки життя та діяльності / Р. Матейко // Наукові записки. — Тернопіль, 2003. — Вип. 2. — С.75–80. – Свідоцтво про реєстрацію ТР №241 від 18.11.97.
Матейко Р.  Євген Олесницький — творець і лідер української молочарської кооперації Східної Галичини (1904–1914 рр.) / Р. Матейко // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 29 вересня 2005 p., Чернівці. — Чернівці, 2005. — Т.1: Історія України. Краєзнавство. — С.143–148. – ISBN 966-8653-40-8. - ISBN 966-8653-41-6 (Том 1).
Чуйко І. Євген Олесницький: сторінки життєпису: іст.-біогр. нарис / І. Чуйко. – Тернопіль: Принтер-інформ, 2005. – 206 с.
Чуйко І. С. Громадська та парламентська діяльність Євгена Олесницького (1860-1917 рр.) : Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01. / І.С. Чуйко ; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип’якевича, Ін-т народознав. — Львів, 2007. — 19 с.
Чуйко І.  Діяльність Євгена Олесницького в австрійському парламенті (1907–1917 рр.) / І. Чуйко // Матеріали V Буковинської Міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчю заснування Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, 29 вересня 2005 p., Чернівці. — Чернівці, 2005. — Т.1: Історія України. Краєзнавство. — С.149–154. - ISBN 966-8653-40-8. - ISBN 966-8653-41-6 (Том 1).
Чуйко І.  Визначний український громадсько-політичний діяч Євген Олесницький (1860–1917): повернення із забуття і вшанування пам’яті / І. Чуйко // Наукові записки. — Т., 2007. — Вип.2. — С. 17–21. – Свідоцтво про реєстрацію ТР №241 від 18.11.97.
Чуйко І. С.  Роль Є. Олесницького у розбудові крайового хліборобства товариства «Сільський господар» / І.С. Чуйко // Наук. записки. — Вінниця, 2005. — Вип.9. — С.125–131. – ISBN 966-7153-46-10.
Ващишин М. Видатний громадський діяч Галичини: До 140-річчя від дня народж. Є. Олесницького / М. Ващишин // Дзвін. – 2000. – №7. – С. 112-121.
Гелей Т. Євген Олесницький / Т. Гелей, Я. Занік // Українські кооператори: іст. нариси. – Львів, 1999. – Кн. 1. – С.156-163. – ISBN 966-02-1336-6.
Чуйко І.С. Адвокатська діяльність Євгена Олесницького // Сторінки історії: зб. наук. пр. / відп. ред. Н.Ф. Гнатюк. – К., 2004. – Вип. 19. – С. 282-293.
Кушплір Д. Олесницький Євген (5.3.1860-26.10.1917) / Д. Кушплір // Довідник з історії України / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, Ін-т істор. дослідж. ; за заг. ред. І. Підкови і Р. Шуста. – К., 2001. – С. 529. – ISBN 966-504-179-7.

І Л Ю С Т Р А Ц І Я
Д-р Евген Олесницький: [Фотогр.] // Олесницький Е. Сторінки з мого життя. – Львів, 1935. – Ч.1: (1860-1890). – С. [1].