Календар знаменних та пам'ятних дат

5 С Е Р П Н Я
МЕТЕОР СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

До 160-річчя від дня народження
 Ґі де Мопассана
(1850–1893)

«Я увійшов в літературне життя, як метеор, і вийду з нього, як блискавка».
Ґі де Мопассан

Ґі де Мопассан – видатний французький письменник, геніальний романіст, автор творів, які стали шедеврами світового мистецтва. У літературу він увійшов стрімко – «як метеор». Надрукувавши невелику новелу «Пампушка» (всього на 1500 рядків), автор став популярним майже на наступний день. Оминувши романтизм і класицизм, письменник переніс французьку літературу до безпосередньої, тверезої поезії буднів і розповів сучасникам прості людські історії, якими захопив читачів.
Народився Ґі де Мопассан у Нормандії, у замку Міроменіль (поблизу селища Турвіль-сюр-Арк) у родині «звичайних буржуа». Після розлучення батьків хлопчик залишився з матір’ю, яка ґрунтовно займалась його вихованням і початковою освітою. Наділена художнім чуттям і витонченим смаком, вона прищепила синові безмежну любов до літератури. Тільки книги могли задовольнити його багату уяву, яка літала у пошуках пригод, і заспокоїти бурхливий темперамент. Мати відіграла важливу роль у становленні особистості сина, їй він зобов’язаний і знайомством з Ґуставом Флобером, який у майбутньому опікувався юнаком, давав йому уроки літературної майстерності.
Дитячі роки, проведені у Нормандії, стали найщасливішими у житті Мопассана. Його забави з сільськими дітьми, спілкування з простими людьми в подальшому вплинули на творчість письменника. Не випадково у багатьох його творах дія відбувається саме на нормандській землі, а герої наділені рисами нормандського характеру.
Навчання Мопассан розпочав у семінарії в Івето, яка, однак, не припала до душі спритному і допитливому хлопчику. Єдиною втіхою монастирського життя, на яке він був приречений, стало складання віршів. Пізніше підліток навчався у Руанському ліцеї, а після його закінчення, у 1869 році, вступив на факультет права Паризького університету. Втім, з початком франко-пруської війни його мобілізували до війська (1870–1871).
Мопассанові судилося пройти важкий армійський шлях. Він потрапив у вир подій, де вбивство було не винятком, а спланованим завданням. Війна викликала у ніжній і тонкій душі юнака неймовірну огиду і жах. До цих гірких спогадів він постійно звертатиметься усе свідоме життя, як зокрема, у статті «Війна» (1883): «Коли я думаю про саме слово «війна», – мене опановує жах, немовби мова йде про ворожбивство, інквізицію, про щось страшне... протиприродне» .
Після закінчення війни Ґі де Мопассан від’їздить до Парижа, де розпочинається нова епоха його життя. Деякий час він працював урядовцем у різних міністерствах, але чиновницька кар’єра не надто приваблювала митця. Поезія і театр, якими він цікавився з дитинства, продовжують захоплювати юнака.
Тож, цілком природно, що у 70-ті роки ХІХ ст. Мопассан починає завзято опановувати літературну майстерність під керівництвом Ґустава Флобера – вимогливого наставника, який сприяє формуванню таланту і естетичних поглядів майбутнього митця. На знак вдячності, Ґі де Мопассан присвятив Флоберу свою першу книгу – «Вірші» (1880) – і проніс через усе життя глибоку повагу до його пам’яті. У Флобера він зустрічався з письменниками і критиками – Е. Золя, А. Доде, Е. Ґонкуром, І. Теном, а також з І. Тургенєвим. Дружба з російським письменником відкрила перед Мопассаном багатий світ російської літератури. Тургенєву він присвятив свою першу збірку новел «Заклад Тельє» (1881), написавши у ній дві статті: «Винахідник слова «нігілізм» та «Іван Тургенєв». Вже з перших оповідань автор підкорив читачів, проте справжня слава прийшла до нього пізніше.
У квітні 1880 року в житті Мопассана сталась знаменна подія, що докорінно змінила його долю – у видавництві «Шарпантьє» побачила світ збірка «Меданські вечори», у якій було надруковано новелу «Пампушка». Твір, присвячений реалістичному зображенню епізодів франко-пруської війни, вирізнявся різкою антибуржуазною спрямованістю, гостротою соціального аналізу – рисами, характерними для усієї творчості Мопассана. Новела молодого прозаїка була дуже високо поцінована прогресивною пресою, стала незаперечним свідченням того, що у французьку літературу увійшов талановитий автор. Навіть такий суворий критик, як Ґ. Флобер, відгукнувся про «Пампушку» захоплено, назвавши твір шедевром і напророкувавши, що він ніколи не забудеться.
І справді, в історію літератури Мопассан увійшов, передусім, як новеліст, творець власного типу новел, зробивши їх засобом сміливого і глибокого пізнання життя. Різноманітні за тематикою і соціальною належністю персонажів, за засобами оповіді і жанровими ознаками, новелістичні твори Мопассана вирізняються єдністю форми і змісту, напруженим інтересом до людини; у більшості творів кумедні чи сумні факти і епізоди виражають соціальні закономірності, сповнені морально-філософського значення. Успіх «Пампушки» відкрив Мопассану двері до найпопулярніших видавництв, за право друкувати його твори змагались газети.
Письменник працював з граничним напруженням – його працездатність здавалась невичерпною. Лише за 1885-й рік він написав 1500 друкованих сторінок, перевершивши цим не тільки Бальзака і Діккенса, а й самого Дюма-батька. Письменницька слава Ґі де Мопассана зростала з кожним роком.
Утім, через деякий час він відчув погіршення стану здоров’я: наближалася невблаганна важка недуга і письменник, ніби передчуваючи її швидкий розвиток, поспішав творити якомога більше, прагнучи донести до людей свої думки. Одна за одною з’являються збірки новел – «Мадемуазель Фіфі» (1882), «Оповідки Вальдшнепа» (1883), а у 1884 році вийшли друком три збірки – «Місячне сяйво», «Сестри Рондолі», «Міс Ґаррієт» та книга дорожніх нарисів «Під сонцем».
Довгі роки письменник виношував задум першого великого твору, а написавши його, знову й знову ретельно переробляв текст. Нарешті, у 1883-му році світ побачив роман «Життя». Події твору розгортаються на широкому соціально-політичному тлі 20–30-х років ХІХ ст. Симпатизуючи родовому дворянству (яке було для Мопассана уособленням старовинних традицій, культури й високих філософських ідеалів), письменник водночас розкривав його поступову деградацію. Драматичний розрив між романтичними мріями та брутальною дійсністю у романі призводить не тільки до руйнування високих ідеалів, а й до повного краху всього життя головної героїні Жанни. Вона – дівчина романтичної епохи, наділена ілюзіями про прекрасне життя.
У романі Мопассан майстерно відтворює внутрішній світ жінки, яка втрачає ілюзії про велике кохання, щасливий шлюб і вірного чоловіка. Спочатку зникає ілюзія про подружню вірність батьків: серед речей покійної матері вона знаходить листи від коханця. Зазнавши зради в подружньому житті, Жанна продовжує вірити, що буде радіти успіхам сина Поля. Але й ці ілюзії зникають – родина остаточно зруйнована.
Геніально відтворюючи почуття героїні, Мопассан все ж дарує Жанні останню надію на щастя – онучку, з якою в її життя повертається сенс. «І раптом м’яке тепло, тепло життя пройшло крізь її плаття, досягло ніг, розлилося по всьому тілу, – це було тепло маленької істоти, яка спала на її колінах» .
Це – справжній шедевр Мопассана, що заворожує читачів глибиною проникнення до жіночої душі і яскравістю реалістичного, а часом нещадного авторського погляду на споконвічний тягар людських пристрастей.
Твір став відображенням особистого досвіду письменника: любові до рідної Нормандії, спогадів дитинства, проведеного в Етреті, непростих відносин батька й матері та сімейної драми, зумовленої їхнім розлученням. Роман «Життя» мав величезний успіх і наклад у двадцять п’ять тисяч примірників миттю розійшовся. Особливо високу оцінку твір отримав від російських письменників. Зокрема, І. Тургенєв писав: «Молодий романіст, Ґі де Мопассан, безперечно, найталановитіший серед усіх сучасних французьких письменників... З часу появи «Пані Боварі» нічого подібного не з’являлось... Роман Мопассана – надзвичайне явище, найвидатніша річ» . Вразив твір і Л. Толстого, на думку якого, «це один із кращих творів не лише французької, а й всесвітньої літератури» .
У 1885 році вийшли друком три нові збірки новел Мопассана – «Туан», «Казки для ночі», «Іветта» та роман «Любий друг», який приніс йому світове визнання. Задум твору виник під час перебування автора в Алжирі, де він став свідком злодіянь французької колонізаторської політики. Головний герой роману – Жорж Дюруа – досягає мети найогиднішими засобами. Автор показує, що загинуло і загине все чисте і добре, що є у суспільстві, бо воно розпусне, божевільне і жахливе.
Створюючи у романі широку соціально-політичну панораму, Мопассан торкнувся найгостріших проблем життя Франції: діяльності преси, уряду, проведення зовнішньої політики Третьої республіки. У 80-ті роки ХІХ ст. буржуазна Франція стала на шлях колоніальних захоплень: під її владу потрапив Туніс, розпочалась війна на острові Мадагаскар; були відновлені військові дії з метою захоплення Індокитаю, що переросли у війну з Китаєм. Тож роман «Любий друг» став першим антиколоніальним твором світової літератури.
Видатного митця можна віднести до тих небагатьох письменників, які докладали багато зусиль, намагаючись приховати своє життя від допитливої публіки, боячись виказати себе своїми книгами. Тому про подробиці особистого життя Мопассана мало хто знав. Але відомо, що письменник усе життя шукав ідеальну жінку, кохаючи одну-єдину – Незнайомку, Довгоочікувану, Бажану – ту, що заволодіє його серцем і душею. Але її не існувало.
Прекрасною незнайомкою, якій на деякий час вдалося сколихнути серце талановитого митця та досвідченого чоловіка, стала французька художниця родом із України – Марія Башкирцева. Епістолярна спадщина двох видатних постатей і досі цікавить дослідників, оскільки в листах глибоко розкривається їхня безмежна любов до мистецтва – літератури і живопису та прослідковується розвиток взаємин чоловіка і жінки. На початку спілкування письменника не надто цікавила таємнича адресатка – йому було нудно, а іноді це листування навіть дратувало. Але згодом в душі розбещеного, пересиченого жіночою увагою чоловіка прокинувся інтерес до загадкової особи – її листи зачіпали, зворушували і навіть хвилювали його уяву. Мопассан навіть прагнув зустрітися з нею, але Башкирцева так і залишилась для нього загадковою незнайомкою.
З кожним роком улюблена справа давалася письменникові дедалі важче: якщо у 1886 році виходить друком роман «Монт-Оріоль» і збірки новел «Маленька Рок» та «Пан Паран», то у наступні роки він видає тільки по одній збірці оповідань («Орля», 1887; «Обранець пані Гюссон», 1888; «З лівої руки», 1889; «Марна краса», 1890). На романи «Сильніша за смерть» (1889) та «Наше серце» (1890) митець затратив чимало зусиль, а у розпочатому творі «Анжелюс» Мопассан написав лише 50 сторінок.
Його письменницький шлях обірвався через психічну хворобу. А після вісімнадцяти місяців жахливих мук, 6 липня 1893 року, «метеор» тихо згас. Ґі де Мопассан дуже любив життя, з усіма його радощами і смутком, але долею йому було відпущено прожити лише 43 роки.
Виступаючи на могилі письменника, Еміль Золя промовив: «Його оповідання... нескінченно різноманітні, всі – прекрасні, кожна річ була маленькою комедією, або невеселою драмою, кожний твір відкрив раптовий просвіт на життя. Читаючи його, сміялися або плакали, проте завжди замислювалися» .
За одинадцять років творчої праці він встиг створити 6 романів, понад 300 новел і казок, численні хроніки подорожей, велику кількість публіцистичних статей, які підкорили, захопили і навіть налякали читачів. Великим шанувальником таланту Мопассана був І. Франко, який переклав збірку новел французького письменника «Дика пані» (1899). Також українською мовою вийшли переклади Марка Вовчка, В. Щурата, О. Маковея, М. Рильського, В. Підмогильного, О. Косач-Кривинюк.
Творча спадщина Мопассана навіки увійшла до скарбниці світової літератури і стала визначним етапом у розвитку реалістичного мистецтва поряд з творами О. Бальзака, П. Меріме, Ґ. Флобера і Е. Золя.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Основні видання творів Г. Мопассана

Полное собрание сочинений : в 12 т. / Ги де Мопассан ; [пер. с фр. под общ. ред. Ю. И. Данилина]. – М. : Правда, 1958. – Т. 1–12.
Собрание сочинений : в 7 т. : пер. с фр. / Ги де Мопассан ; [предисл. Л. Н. Толстого, с. 5–24]. – М. : Россия, 1992. – Т. 1–7.
Собрание сочинений : в 6 т. : [пер. с фр.] / Ги де Мопассан. – СПб. : Эпоха, 1992. – Т. 1–6.
Сочинения : в 3 т. / Ги де Мопассан ; [пер. с фр. Н. Любимова ; вступ. ст. А. Пузикова]. – М. : Кн. и бизнес, 1991. – Т. 1–3.
Избранные романы : в 2 т. : пер. с фр. / Ги де Мопассан ; [ист.-лит. справки Е. Евсиной]. – М. : Худож. лит., 1974. – Т. 1–2.
Твори : у 8 т. : пер. з фр. / Гі де Мопассан ; [редкол.: Д. Затонський та ін.]. – К. : Дніпро, 1970. – Т. 1–8.
Твори : у 2 т. / Гі де Мопассан. – К. : Дніпро, 1990. – Т. 1–2.
Вибрані твори : пер. з фр. / Гі де Мопассан ; післямова І. Журавського. – К. : Держлітвидав. УРСР, 1956. – 555 с. : портр.
Повести и рассказы : [переводы] / Ги де Мопассан ; [предисл. И. Пономаревой]. – Архангельск : Сев.-Зап. кн. изд-во, 1978. – 221 с.
Рассказы : [пер. с фр.] / Ги де Мопассан ; [худож. Б. Лавров]. – М. : Моск. рабочий, 1987. – 544 с. : ил.
Статьи о писателях / Ги де Мопассан ; пер. с фр. : Е. М. Шишмаревой [и др.] ; коммент. С. П. Емельянова. – М. : Гослитиздат, 1957. – 80 с.
Новели : для старш. шк. віку: пер. з фр. / Гі де Мопассан ; упоряд.: Н. І. Дорофеєвої, О. Д. Чередниченко. – К. : Школа, 2002. – 447 с. – ISBN 966-661-039-6.
Новеллы : [пер. с фр.] / Ги де Мопассан. – М. : Панорама, 1993. – 335 с. – ISBN 5-85220-206-1.
Сильна, как смерть ; Наше сердце : [романы] ; Рассказы : [пер. с фр.] / Ги де Мопассан ; сост. и вступ. ст. Н. Михальской, с. 5–20, ил. В. Панова. – М. : Правда, 1990. – 477 с.
Перший сніг : новели : [пер. з фр.] / Гі де Мопассан ; [передм. А. М. Гаврилюка]. – К., 1985. – 400 с.
История одной жизни : роман / Ги де Мопассан ; пер. с фр.: А. Чеботаревской, Ф. Сологуба. – М. : НПО «Всесоюз. кн. палата», 1991. – 255 с.
Лунный свет : новеллы : [пер. с фр.] / Ги де Мопассан ; [худож. А. Г. Шаковец]. – Мурманск : Кн. изд-во, 1989. – 263 с. : ил.
Пышка : новеллы : пер. с фр. / Ги де Мопассан. – М. : Худож. лит., 1987. – 237 с.
Жизнь; Милый друг : пер. с фр. / Ги де Мопассан ; [ред. В. В. Зубакова]. – К. : Феникс, 1992. – 526 с. – ISBN 5-87534-009-6.
Жизнь; избранное : [роман, новеллы] / Ги де Мопассан ; [пер. с фр.: М. Абкиной, А. Чеботаревской]. – К. : Комсомольская правда – Украина, 2008. – 430 с. – ISBN 978-966-21-4916-6.
Мон-Ориоль; Сильная, как смерть : [романы : пер. с фр.] / Ги де Мопассан. – К. : Феникс, 1992. – 461 с. – ISBN 5-87534-012-6.
Мон-Ориоль ; Пьер и Жан : [романы : пер. с фр.] / Ги де Мопассан ; [худож. В. Фатехов]. – М. : Знаменитая кн., 1992. – 351 с. : ил.
Монт-Оріоль : [роман] / Ги де Мопассан ; [пер. з фр. В. П. Підмогильного ; ред. В. Т. Звенигородський]. – Львів : Каменяр, 1993. – 192 с. – ISBN 5-7745-0503-0.
Милый друг / Ги де Мопассан ; [пер. с фр. Н. М. Любимова]. – Х. : [б. и.] ; Белгород : Кн. мир, 2008. – 382 с. – ISBN 978-5-9910-0572-2.
Милый друг / Ги де Мопассан ; [пер. с фр. Н. М. Любимова]. – Х. : Кн. мир, 2007. – 382 с.
Любий друг : роман, новели : пер. з фр. / Гі де Мопассан ; передм. й прим. К. О. Шахової ; Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Х. : Фоліо, 2004. – 351 с. : іл. – ISBN 966-03-2229-1.
Любий друг ; Оповідання : пер. з фр. / Гі де Мопассан ; передм. В. Пащенка. – К., 1985. – 325 с.

Про Г. Мопассана

Мениаль Э. Ги де Мопассан.Сер. : «След в истории» / Э. Мениаль ; пер. с фр. А. Чеботаревской. – Ростов-н/Д. : Феникс, 1999. – 319 с. – ISBN 5-85880-377-6.
Пащенко В. І. Гі де Мопассан : нарис життя і творчості / В. І. Пащенко. – К. : Дніпро, 1986. – 230 с.
Данилин Ю. И. Жизнь и творчество Мопассана / Ю. Данилин. – М., 1968. – 256 с.
Яцків Н. Гі де Мопассан і Василь Стефаник : спільне та відмінне / Н. Яцків // Дивослово. – 1999. – № 10. – С. 7–9.
Горб О. А. Засоби втілення морально-етичних проблем у романах В. Підмогильного «Місто» та Гі де Мопассана «Любий друг» / О. А. Горб, Г. С. Когут // Актуальні проблеми слов’янської філології : міжвузівський зб. наук. ст. : «Лінгвістика і літературознавство». – К., 2006. – Вип. ХІ, ч. 2. – С. 240–246. – ISBN 966-340-145-1.
Градовський А. В. «Хто з вас без гріха...» : (деякі аспекти вивчення новели Мопассана «Пампушка») / А. В. Градовський // Зарубіж. л-ра в навч. закл. – 1997. – № 6. – С. 22–29.
Рада І. М. «Люблю цей край...», або Нормандія Мопассана і французьке малярство / І. М. Рада // Всесвітня література та культура. – 2005. – № 3. – С. 28–31.
Мопассан, Гі де (5.08.1850 – 6.07.1893) // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль : Богдан, 2006. – С. 213–219 : іл.
Мопассан, Ги де [5.8.1850 – 6.7.1893] // Краткая литературная энциклопедия : в 9 т. / А. А. Сурков (голов. ред.). – М., 1967. – Т. 4. – С. 958–962 : портр.
Мопассан Гі де [5.8.1850 – 6.7.1893] // Українська літературна енциклопедія : у 5 т. / редкол.: І. О. Дзеверін (відповід. ред.) [та ін.]. – К. : Голов. ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1990. – Т. 3. – С. 413 : портр.
Мопассан Гі де [5.8.1850 – 6.7.1893] // Український Радянський Енциклопедичний словник : у 3 т. / Бабичев Ф. C. голов. ред.) [та ін.]. – 2-ге вид. – К., 1987. – Т. 2. – С. 444 : портр.

І Л Ю С Т Р А Ц І Ї

Мопассан Г. : [фотография] // Мениаль Эд. Ги де Мопассан. Серия «След в истории» / Эд. Мениаль. – Ростов-н/Д. : Феникс, 1999. – Обкл.
Мопассан Г. : [фотографія] // Пащенко В. І. Гі де Мопассан : нарис життя і творчості / В. І. Пащенко. – К. : Дніпро, 1986. – Обкл.