Календар знаменних та пам'ятних дат

30 С Е Р П Н Я
МАЙСТЕР ЗАДУМЛИВОГО ПЕЙЗАЖУ

До 150-річчя від дня народження
І. І. Левітана
(1860–1900)

Левитан, которого часто называют
мастером «пейзажа настроения», сумел
показать своеобразную красоту тоскливых
осенних дней и покой ясного летнего вечера,
радостный трепет весеннего пробуждения
и тишину лунной ночи,спокойное цветение
летаи мажорное золотое горение осени,
наполненное чистым, прозрачным воздухом.
Веретенников А. М. Мир Левитана, 1860–1900. – М. : ТЕРРА –Кн. клуб., 2003. – С. 8.

Ісаак Ілліч Левітан відіграв важливу роль у становленні жанру пейзажу на межі XIX–XX століть, проникнувши у психологію людини, у найпотаємніші куточки її душі. Художник Б. Йогансон відзначав, що око Левітана настільки гостре, що навіть найдрібніша неточність у колориті була для нього неприпустимою. Ця висока обдарованість художника тонким «слухом живопису» давала йому змогу більшою мірою, ніж ровесникам, передавати найтонші стани природи. Пейзажі Левітана досить скромні, однак вони сприймаються не тільки зором, а й слухом.
Народився Ісаак Ілліч Левітан у селищі Кібарти Ковенської губернії (тепер селище Кібарта, Литва), неподалік західного кордону Російської імперії. Його батько, Ілля Абрамович, який закінчив свого часу раввинське училище і добре володів німецькою та французькою мовами, працював перекладачем при французькій будівельній компанії. Щоб прогодувати велику сім’ю (крім Ісаака, було ще троє дітей), він давав приватні уроки.
На початку 70-х років ХІХ століття родина Левітанів, з надією поліпшити своє матеріальне становище, переїжджає до Москви. Однак і тут на них чекають життєві складнощі та негаразди.
Старшого сина Авеля батько віддав на навчання до Московського училища живопису, оскільки хлопець виявив здібності до малювання. Згодом, у 1873 році, живопису почав навчатися і молодший – Ісаак.
У 1877 році, після створення в училищі майстерні під керівництвом О. Саврасова, юнак продовжує навчання у видатного митця. Це стало поштовхом до написання ліричних пейзажів та розбурхало у душі Ісаака захоплення красою рідного краю.
Доля підготувала Левітанові складні випробування: один за одним помирають батько та мати, юнак потрапляє у тенета злиднів. Під загрозою опиняється і його навчання в училищі, адже грошей бракує навіть на найнеобхідніше.
Художник Михайло Нестеров, один із товаришів Левітана по навчанню, пригадує багато фантастичних оповідей про злиденне існування майбутнього художника. Зокрема, ходили чутки, що юнак інколи навіть не мав де заночувати, тому був змушений після вечірніх класів ховатися на верхньому поверсі старого будинку Юшкова, де за часів Олександра І збиралися масони, а пізніше будівля лякала москвичів «страшними привидами». Саме тут, пересидівши вечірній обхід, він залишався на ночівлю, щоб зустріти новий день мріями про ніжну природу.
За життя художникові довелося зазнати і принизливого вигнання, оскільки був вихідцем із гетто, позбавленим прав і майбутнього, переселенцем із західного краю – країни бідних єврейських містечок. Виконуючи царський указ про заборону євреям жити в «исконно русской столице», у 1879 році поліція виселила Левітана з Москви у Салтиковку. Юнакові на той час було 18 років. Пізніше, у 1892 році його, вже відомого художника, знову виженуть зі столиці, й він переховуватиметься у Володимирській губернії, допоки друзі клопотатимуть про можливість його повернення.
В Училищі мистецтв Ісаак навчався успішно. У березні 1877 році на учнівському відділі П’ятої пересувної виставки представили два його пейзажі – «Сонячний день. Весна» і «Вечір». За одну з цих робіт молодий художник отримав Малу срібну медаль. Показану на виставці 1879–1880 років картину «Осінній день. Сокольники» придбав сам П. Третьяков, що на той час було своєрідним суспільним визнанням художника.
Один із однолітків і товаришів по Училищу живопису, пейзажист і жанрист В. Бакшеєв у своїх спогадах відзначав, що талант І. Левітана уже в ранні роки зустрічав з боку товаришів всебічне визнання. Вони прагнули за будь-яку ціну придбати хоча б ескізи молодого художника. Так, талановитий студент Часовніков носив малюнки Левітана, написані олівцем у вигляді ладанки на шиї, показуючи їх товаришам як надзвичайну коштовність.
Навчаючись близько двох років у пейзажному класі під керівництвом В. Полєнова, І. Левітан поглибив власні уявлення про можливості світла та кольору. Під впливом видатного майстра в Ісаака виникло і розуміння етюду як самостійного художнього твору. Це він довів у останні роки життя, виконавши десятки бездоганних за майстерністю і завершеністю першокласних етюдних робіт.
На початку 1883 року І. Левітан закінчує курс Училища і подає свою картину на Велику срібну медаль, яка давала звання художника і право на вступ до Академії мистецтв. Однак полотно не отримало схвалення з боку Ради викладачів.
На початку весни 1884 року Ісаак Левітан відмовився відвідувати заняття, і керівництво навчального закладу звільнило його з пропозицією видати диплом некласного художника, який давав право працювати в навчальних закладах вчителем чистописання.
Однак життєві негаразди та зневажливе ставлення з боку викладачів не зламали творчих устремлінь молодого Левітана. Своїм тонким художнім чуттям юнак розумів, що його єдиний і незамінний учитель – це природа, а для того, щоб зобразити і правильно передати її красу, потрібно любити її до самозабуття, глибоко пізнавати і вивчати.
З цією метою навесні 1884 року Ісаак, разом із художником В. Перепльотчиковим, їде до Саввінської слободи, що поблизу Звенигорода. Там він багато працює – природа Підмосков’я надихає на створення низки чудових творів «Останній промінь», «Осінь», «Пасіка» та ін. У слободі Левітан не лише писав, а й як пристрасний мисливець блукав із рушницею і улюбленою собакою Вестою околицями, спостерігаючи життя та різні стани природи.
Після повернення із закордонної поїздки В. Полєнова, І. Левітан продовжує відвідувати недільні акварельні ранки, що відновилися у будинку художника. Згодом, учитель залучає його до створення декорацій для спектаклів Приватної опери С. Мамонтова. Так, Ісааком були самостійно написані три декорації до твору М. Глінки «Життя за царя» («Іван Сусанін»); ескіз до однієї з них знаходиться в Державному театральному музеї імені А. Бахрушина у Москві. Водночас, Левітан писав декорації і за ескізами інших художників, зокрема В. Полєнова, В. Васнєцова та ін. За свідченням сучасників, робота художників над декораціями для опери відкрила новий етап в історії розвитку російського декораційного театрального мистецтва.
Загалом, специфічне мистецтво декорації відчутно вплинуло на подальшу творчість Левітана-пейзажиста. Його поводження з фарбами стало розкутішим, мазок вільнішим, а найголовніше – зникла нерішучість у виборі матеріалу. Митець почав сміливіше втілювати думки і образи у задумані композиції.
Ще в училищі Ісаак Левітан зближується з художником Миколою Чеховим (братом Антона Павловича Чехова). Через нього відбувається знайомство із усією родиною Чехова та зароджується міцна дружба з письменником. Літо 1885 року Левітан проводить разом зі славетною родиною у їхній садибі в Бабкіно, під Новим Єрусалимом. Там він пише картини «Садиба Бабкіно» і «Річка Істра».
Антон Чехов захоплювався творчістю Ісаака Левітана, цінував його як кращого російського пейзажиста і називав «королем» у порівнянні з французькими митцями. Він вбачав у своєму другові «величезний самобутній і оригінальний талант». Дружба з Чеховим, його родиною та тісні взаємини з діячами різних видів мистецтв мали благотворний вплив на формування художньої культури Левітана, естетичної і суспільної природи його творчості. У спогадах сучасників, що дійшли до наших днів, виділяється одна характерна риса – люди відзначали його чуйність, делікатність, благородство, духовний аристократизм. Художник був наділений особливою душевною принадністю, властивою обдарованим особистостям.
Під час відпочинку в Криму, на лоні чудової природи, Левітан значно поглибив свої уявлення про можливості світла і кольору. Він відчув, яку величезну живильну силу містить у собі сонячне світло, простори моря і гірські долини. Цю складну колористичну гаму Ісаак Ілліч переніс на кримські етюди, з яких понад тридцять представили у Московському товаристві любителів мистецтва й одразу розкупили в перші ж дні виставки. Левітан мав приголомшливий успіх.
Після кримської поїздки у творчості художника з’явилась нова тема – Волга, яка постала перед митцем як глибоке, величне втілення гармонії і чистоти. Він зрозумів: крім підмосковного побуту, існує дещо магічне і нерозгадане, що чекає на свого художника.
Саме на Волзі найповніше розвинувся і набрав сили дар художнього узагальнення, яким володів Ісаак Левітан, а поетика пейзажу в його творчості набула епічних рис. Художникові вдалося побачити чарівність дощів, і створити відомі «дощові роботи»: «Після дощу», «Над вічним спокоєм».
Полотна Левітана потребують вдумливого розглядання. Вони не одразу вражають око, адже скромні і водночас такі, як оповідання Антона Чехова. Але чим довше вдивляєшся в них, тим милішою стає тиша провінційних садів, річок і хуторів. Так, у картині «Після дощу» міститься вся чарівність дощового присмерку в приволзькому містечку: виблискують калюжі, низько над землею, як дим, за Волгу пливуть хмари. Пара із пароплавних труб м’яко лягає на воду. Біля берега стоять почорніли від сирості баржі.
У картині «Над вічним спокоєм», написаній на березі озера Удомлі у Тверській губернії, поезія дощового дня виражена з більшою силою. Зі схилу, на якому темні берізки згинаються від вітру, а між ними стоїть дерев’яна церква, відкривається далечінь глухої ріки, потемнілі від негоди луки, величезне похмуре небо. Над землею висять важкі, наповнені холодною вологою хмари.
Жоден з майстрів пейзажу до Левітана не передавав з такою сумною силою безмежну далечінь російської негоди.
Становлення творчої індивідуальності видатного митця живопису і багатьох сучасних йому художників випало на 1880-ті роки – час, коли в російському пейзажі найбільше розвинувся пленерний живопис. Художники намагались зупинити прекрасну мить, відтворити її на полотні. Так, у роботах І. Левітана кінця ХІХ ст. з особливою силою втілилась концентрованість філософських роздумів про людські цінності, що постають у його полотнах у суто емоційному вигляді – як звичайне життя, стан природи, «пейзаж настрою».
Саме завдяки Левітану російський пейзажний живопис став мистецтвом надзвичайно тонкого і багатого змісту. Ще за життя митця серед колекціонерів утвердилось поняття «левітанівський пейзаж».
Однак художник не знав самозаспокоєння – постійно прагнучи до нових досягнень, ставив перед собою нові образні й живописні завдання. Відомо, як по-різному він умів трактувати одну й ту саму тему, яка його захоплювала. В останні два роки це були місячні пейзажі, в яких Левітан глибоко і змістовно зумів передати поетику ночей.
Створена художником серія «місячних пейзажів» показала, наскільки віртуозно він володів реалістичним методом – достовірно і повно зображати і передавати побачене на полотні. Левітанівські пейзажі й досі вражають тим, що за різних погодних умов і освітлення в них із вражаючою точністю передається співвідношення кольорів землі, рослинності та неба. Саме цей критерій використовують мистецтвознавці для того, щоб вирізнити справжні етюди Левітана з-поміж численних підробок.
У період з 1890 по 1899 роки художник побував у Франції, Італії, Німеччині, Швейцарії. На відомих європейських курортах митець намагався хоча б якось зупинити прогресуючу в останнє десятиліття життя хворобу серця. Водночас, відвідував найбільші картинні галереї та музеї Парижа і Берліна, у Венеції і Флоренції писав етюди, створивши під час подорожей значну кількість ескізів, що користувались величезним успіхом.
На Раді Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі Ісааку Левітану присвоїли звання академіка живопису. Згодом, після повернення з-за кордону, він направив директору Училища живопису прохання зарахувати його на посаду викладача чистописання і живопису. У цей час у московському Училищі відновлювався пейзажний клас, тож Ісаак Ілліч із задоволенням прийняв пропозицію стати його керівником.
Викладацькій роботі Ісаак Левітан віддавав багато часу і сил. Одна з його перших учениць, художниця Н. Буринська згадувала, що Левітан умів ставити цікаві навчальні заняття. Для цього до майстерні привозили велику кількість квітів, із яких майбутні художники складали букети. Гармонійно і тонко підбирались хризантеми, азалії, бегонії. Таку натуру учні писали із величезним захопленням по дванадцять–п’ятнадцять і більше сеансів. Левітан ніколи нікого не підганяв, а навпаки, завжди вимагав детальної звірки з натурою . Його новаторська та оригінальна методика навчання свідчила про те, що він відновив традиції Саврасова, прагнув виховати в учнях живе відчуття природи, пробудити не тільки любов до неї, а й уміння її сприймати, бачити і розуміти.
Дворічне перебування І. Левітана у московському Училищі живопису стало, без сумніву, видатною подією у житті цієї художньої школи, яка залишила яскравий слід в історії образотворчого мистецтва другої половини ХІХ – перших десятиліть ХХ століття.
Сучасники художника неодноразово відзначали те, що у новій для себе сфері діяльності – педагогіці – він працював з таким захопленням, з таким почуттям відповідальності та наснагою, які були властиві усій його творчості.
Незважаючи на суттєве погіршення здоров’я, художник регулярно відвідував збори викладачів Училища, виїжджав у підмосковні Химки, де його учні працювали над етюдами.
4 серпня 1900 року Ісаак Левітан помер, не доживши місяця до свого 40-річного ювілею. У його майстерні залишилось близько сорока незавершених картин і трьохсот етюдів. Художника поховали на Дорогомилівському кладовищі, а у 1941 році його рештки перенесли на московське Новодівиче кладовище.
Літератури і документів про життя видатного майстра живопису залишилось обмаль. За його розпорядженням, увесь архів документів і листування було знищено братом Авелем, оскільки Ісаак Левітан справедливо вважав, що все, що він хотів сказати людству, міститься у його картинах.

Л І Т Е Р А Т У Р А

Про І. І. Левітана

Алпатов М. В. Исаак Ильич Левитан. (1861–1900) / М. В. Алпатов. – М. : [б. и.] ; Л. : Искусство, 1945. – 32 с. : ил. – (Массовая библиотека «Искусство»).
Бауэр А. Э. Рассказы о Левитане / А. Э. Бауэр. – Калуга : Калуж. кн. изд-во, 1963. – 64 с. : ил.
Веретенников А. М. Мир Левитана, 1860–1900 / Александр Михайлович Веретенников. – М. : ТЕРРА ; Кн. клуб., 2003. – 191, [1] с. : ил. – (Библиотека искусства). – ISBN 5-275-00841-4.
Гинзбург И. И. Левитан / И. Гинзбург. – М. : [б. и.] ; Л. : Искусство, 1937.
Долгополов И. Мастера и шедевры : в 6 т. / И. Долгополов.– М. : ТЕРРА, 2000. – Т. 4. – 476, [3] с. : ил. – ISBN 5-273-00158-7.
Дружинин С. Н. Левитан : к 100-летию со дня рождения художника / С. Н. Дружинин. – М. : [б. и.], 1960.
Евдокимов И. Левитан : повесть / И. Евдокимов ; [худож. Е. И. Коган]. – М. : Совет. писатель, 1959. – 376 с. : ил.
Жизнь и творчество И. И. Левитана : материалы для выставки в шк. и детской б-ке. – М. : [б. и.], 1961.
И. И. Левитан. 1861–1900 : Воспоминания и письма : к 50-летию со дня смерти / сост. И. В. Федотов. – М. : Искусство, 1950. – 127 с.
И. И. Левитан и русский пейзаж второй половины ХІХ века / Краткое методическое пособие к популярной лекции в лекториях художественных музеев. – М. : [б. и.], 1960. – 31 с.
И. И. Левитан. Письма. Документы. Воспоминания / [подгот. и примеч. А. Федоров-Давыдов, И. Федоров, А. Шапиро ; общ. ред. А. Федорова-Давыдова ; худож. И. А. Литвишко]. – М. : Искусство, 1956. – 336 с. : ил.
Исаак Ильич Левитан : документы, материалы, библиография. Т. 1 / под общ. ред. А. А. Федорова-Давыдова. – М. : Искусство, 1966. – 240 с. : ил. – Библиогр.: с. 202–235.
Исаак Левитан / авт. текста В. Петров. – М. : Белый Город, 2000. – 64 с. : ил. – (Мастера живописи).
Калашников И. Ф. Левитан : [поэма]. – 3-е изд. – Алма-Ата : Жазушы, 1970. – 159 с.
Костин В. Исаак Ильич Левитан / В. Костин. – М. : [б. и.], 1938. – 15 с. : ил.
Левитан. – Лондон : De Agostini UK Ltd, 2005. – 32 с. : ил. – (Художественная галерея. Полное собрание работ всемирно известных художников ; 56). – Прилож. на 30–31 с. : Дом-музей И. И. Левитана, Плес.
Левитан Исаак Ильич : [альбом] / вступит. ст. Б. В. Йогансона. – М. : Искусство, 1970. – 13 с. : 43 л. ил.
Мальцева Ф. С. Мастера русского пейзажа. 1880–1890-е годы : [альбом]. [Ч. 4] : [И. И. Левитан] / Ф. С. Мальцева. – М. : Искусство, 2002. – 88 с. : ил.
Немировская М. А. И. И. Левитан «Владимирка» / М. А. Немировская. – Л. : Художник РСФСР, 1965. – [7] с., с. ил.
Паустовский К. О художниках / К. Паустовский ; [ред.-сост. М. П. Абсалямова]. – М. : Изобраз. искусство, [1994]. – 109, [2] с. : портр., цв. ил. – ISBN 5-85200-142-2.
Паустовский К. Исаак Левитан / К. Паустовский ; под общ. ред. Н. Машковцева. – М. : [б. и.] ; Л. : Дет. лит., 1938. – (Жизнь замечательных людей).
Паустовский К. Г. Исаак Левитан / К. Г. Паустовский ; худож. Б. В. Воронецкий. – М. : [б. и.] ; Л. : Искусство, 1961. – 50 с. : ил.
Петров В. А. Исаак Ильич Левитан / В. А. Петров. – СПб. : [б. и.], 1992.
Прытков В. Чехов и Левитан / В. Прытков ; под. ред. Г. В. Жидкова ; худож. Н. И. Львовский. – М. : Изд-во Гос. Третьяков. галереи, 1948. – 88 с. : ил.
Прытков В. А. Левитан / В. А. Прытков ; худож. М. Маторин ; НИИ теории и истории изобраз. искусств АХ СССР. – М. : Изд-во Акад. художеств СССР, 1960. – 115 с. : ил.
Пророкова С. Левитан / С. Пророкова. – М. : Мол. гвардия, 1960. – 235, [3] с., [8] л. ил. – (Жизнь замечательных людей ; вып. 20 [310]). – Библиогр.: С. 237.
Пророкова С. А. Исаак Ильич Левитан / С. А. Пророкова. – К. : Рад. шк., 1990. – 159, [2] с., [17] л. ил.
Силантьева В. И. Художественное мышление переходного времени (литература и живопись) : А. П. Чехов, И. И. Левитан, В. А. Серов, К. А. Коровин / В. И. Силантьева. – Одесса : Астропринт, 2000. – 351, [1] с., [25] л. ил. – Библиогр.: с. 328–339, 351. – Указ.: с. 340–350. – ISBN 966-549-475-9.
Турков А. М. Исаак Ильич Левитан / А. М. Турков. – М. : Искусство, 1974. – 160 с. : 21 л. ил. ([Серия «Жизнь в искусстве»]).
Федоров-Давыдов А. А. Левитан / А. А. Федоров-Давыдов. – М. : [б. и.] ; Л., 1938.
Федоров-Давыдов А. А. Исаак Ильич Левитан : [к столетию со дня рождения. 1860–1960] / А. А. Федоров-Давыдов. – М. : Совет. художник, 1960.
Федоров-Давыдов А. А. Исаак Ильич Левитан. Жизнь и творчество / А. А. Федоров-Давыдов. – М. : Искусство, 1966. – 403 с.
Федоров-Давыдов А. А.Исаак Ильич Левитан : Жизнь и творчество. 1860–1900/ А. А. Федоров-Давыдов. – М. : Искусство,1976. – 571 с. : ил.
Юферова А. А. Исаак Ильич Левитан / А. А. Юферова ; ред. С. Г. Леонова ; науч. ред. Т. М. Коваленская ; Гос. Третьяков. галерея. – Л. : Художник РСФСР, 1962. – 40 с. : ил. – (Народная б-чка по искусству). – Библиогр.: С. 40.

І Л Ю С Т Р А Ц І Ї

Исаак Левитан, 1860 – 1900 : [альбом репродукций] / вступ. ст. А. А. Федорова-Давыдова ; ред. И. Харитонова. – СПб. : Аврора ; Бурнемут : Паркстоун, 1996. – 164 с. : репрод. – (Великие мастера живописи / ред. серия П. Андре). – ISBN 1-85995-150-3.
Исаак Ильич Левитан Каталог выставки. К столетию со дня рождения. 1860–1960 / [вступит. ст. Т. Коваленской, с. 3–26]. – М. : Изд-во Акад. художеств СССР, 1960. – 115 с. ; 31 л. ил.
Левитан : [альбом / вступ. ст. А. А. Федорова-Давыдова ; сост. Т. В. Юрова]. – Л. : Аврора, 1988. – 186, [1] с. : ил. – (на англ. яз.).
Левитан Исаак Ильич [альбом репродукций] / предисл. Г. Друженковой. – М. : Изобраз. искусство, 1972. – [4] с. ; 12 л. ил.
Левитан Исаак Ильич [альбом репродукций] Текст нар. худож. СССР Б. В. Иогансена. [ред.-сост. Н. Н. Моргунова]. – М. : Изд-во Акад. художеств СССР, 1963. – 13 с. ; 43 л. ил.
Левитан Исаак Ильич Рисунок. Акварель : [альбом репродукций] / текст А. А. Федорова-Давыдова. – [М. : Изд-во Акад. художеств СССР, 1963]. – 24 с. : ил.
Левитан Исаак Ильич. Альбом репродукций / И. И. Левитан ; [авт. текста и сост. С. Н. Дружинин]. – М. : Изогиз, 1963. – 13 с.
Левитан Исаак Ильич : [альбом репродукций] / И. И. Левитан ; [сост., авт. вступит. ст. Т. В. Юрова]. – М. : Изогиз, 1960. – [14] с.
ЛевитанИсаак Ильич : [альбом репродукций] / И. И. Левитан ; [авт. вступит. ст. Б. В. Иогансон]. – М. : Искусство, 1970. – 14 с. ; ил.
Левитан Исаак Ильич : [альбом репродукций] / И. И. Левитан ; [авт. вступит. статьи И. Раздобреева]. – Л. : Аврора, 1971. – 159 с. ил. (Серия «Русский художник).