Календар знаменних та пам'ятних дат

29 С І Ч Н Я
ХУДОЖНИК ЖИТТЯ

До 150-річчя від дня народження А. П. Чехова

Знати Чехова і не любити його – неможливо. Життєрадісним сміхотуном Антошею Чехонте ввійшовши в російську літературу, Чехов дуже рано заплів у свій нібито безжурний сміх струни безжурної туги, мати котрої – любов до людини. Рильський М. Зібрання творів: у 20 т. – К., 1986. – Т. 14. – С. 18.

Антон Павлович Чехов – один з найвидатніших майстрів світової літератури. Великий художник слова, він здійснив справжню революцію жанра – оповідання невеликої форми підніс до вершин мистецтва. Оповідання-мініатюра, в переважній своїй більшості комічна дрібничка, раптом стало вагомим, соціально значимим, здивувало своєю простотою і суворою красою. „Пушкін у прозі” скаже про Чехова А. Толстой, а М. Горький додасть: „Як стиліст Чехов недосяжний”. Так епоха устами своїх великих представників підтвердила величезне значення чеховських художніх відкриттів й право письменника на безсмертя.
Народився Антон Павлович Чехов у приазовському місті Таганрозі в сім’ї купця 3-ї гільдії, власника бакалійно-галантерейної крамнички. Батько майбутнього письменника був досить суворою людиною, але по-своєму талановитою. Своїх дітей – п’ятеро синів і дочку – привчав до праці, посилав їх працювати в крамниці. Тілесне покарання було звичайним явищем в родині Чехових. З усіх дитячих вражень Антона Павловича це було найгнітючішим. У вразливому серці хлопчика батьківські екзекуції, що принижували людську гідність, залишили незгладимий слід. Проте Павло Єгорович прагнув до урочистої краси в житті. Він організував церковний хор, в якому співав сам та усі його діти. Вечорами вдома влаштовувалися сімейні концерти. Сестра Антона Павловича згадувала про те, що їм в дитинстві доводилося багато працювати, але жили вони дружно й весело, в домі панували забави, жарти, пустощі, сміх. Головну роль у створенні жартівливих імпровізацій, дитячих спектаклів завжди грав Антоша. Євгенія Яківна – мати Чехова була тихою, лагідною й доброю жінкою, яка мріяла про гарну освіту для дітей. Антон Павлович якось зауважив, що „талант у нас з боку батька, а душа – з боку матері”.
У 1876 р. родина Чехових переїхала до Москви, і Антон залишився в Таганрозі ще на три роки, щоб закінчити там гімназію. То був один з вирішальних періодів його життя, коли формувався характер, коли під тиском житейських негараздів і образ, під впливом щоденних вражень виникав власний погляд на життя. Тоді ж з’явилися його перші літературні спроби у гімназичному журналі „Досуг”.
З 1879 р. Антон Чехов – студент медичного факультету Московського університету. Він старанно навчається й одночасно працює, щоб допомагати сім’ї. Його роботою стала літературна діяльність. Невеличкі замальовки, гумористичні сюжети, короткі оповідання друкуються у невибагливих гумористичних виданнях. „Будильник”, „Стрекоза”, „Осколки” під псевдонімами Антоша Чехонте, Людина без селезінки, „Лікар без пацієнтів”, Брат мого брата та ін. Писав він тоді надзвичайно багато. Могутня енергія творчості втілювалась в незліченну кількість різноманітних оповідань, які приваблювали читачів своїм іскрометним гумором, знанням життя.
У 1884 р. Чехов закінчив університет й працював лікарем у Підмосков’ї: спочатку в чикінській, а потім в звенигородській лікарнях. Молодий лікар опинився у самій гущавині провінційного життя: приймав хворих, виконував доручення місцевої адміністрації, був експертом в суді. Заняття медициною зближувало з людьми, давало великий матеріал для творів („Втікач”, „Хірургія”, „Екзамен на чин”, „Мертве тіло”, „На розтині”, „Сирена” та ін.). Та невдовзі перед Чеховим постало питання – займатися медичною практикою чи віддатися літературі. Остаточний його вибір був за літературою. Та протягом усього подальшого життя Антон Павлович використовував набутий фах – лікував селян, працював  на холері, надавав допомогу каторжникам на Сахаліні, підтримував медичний журнал.
З середини 80-х років починається велика література Чехова. Після п’яти-шести років щоденної літературної праці він став справжнім майстром слова. На цей час вже були написані такі віртуозні його твори як „Смерть чиновника”, „Дочка Альбіону”, „Швецький сірник”, „Хамелеон”, „Унтер Пришибеєв”, „Зловмисник”, „Горе”, „Єгер”, „Шило в мішку”, „Жива хронологія”, „Аптекарша”, „Орден”, „Жіноче щастя” та безліч інших, в яких живе його невгамовний сміх. Зі сторінок  оповідань постають представники різних прошарків й соціальних груп – селяни, майстрові, поміщики, купці, чиновники, генерали, конокради, слідчі, адвокати, вчителі, лікарі тощо. Увесь цей світ живих характерів освітлений проникливою гуманістичною думкою письменника, забарвлений неповторним тонким чеховським гумором та світлим ліризмом. Нещадно висміюючи душевне рабство,  вульгарність оточуючої дійсності, Чехов надзвичайно уважно ставився до духовного життя людини, мав геніальну здатність розкривати психологію героя та найтонші порухи його душі. Найяскравіші особливості ліричної чеховської манери розповідання виявилися у повісті „Степ”, яка по праву вважається літературним шедевром.
З публікації оповідання „Панахида” в газеті „Новое время” у лютому 1886 р. починається співробітництво письменника з відомим видавцем О. Суворіним. Крім публікації окремих оповідань у відомій суворінській газеті видаються збірки оповідань Чехова, які мають гучний успіх. Молодий автор стає модним і дуже популярним. Слава для нього була несподіваною. Коли він приїхав до Петербурга у 1887 р. шанувальники зустріли його з таким захватом, на який він не чекав.
Широке визнання в літературних й мистецьких колах пророкували Чехову забезпечене майбутнє. Він опинився серед найвидатніших російських діячів культури, які прийняли Чехова як побратима. Талановитий, з дуже приємною зовнішністю, він приваблював людей своєю шляхетністю, моральною красою, делікатністю й надзвичайною скромністю. Такий рідкісний гармонійний вигляд Чехов здобув шляхом звитяжної праці над собою. Виховувати себе, пред’являти собі непідсильні моральні вимоги й суворо слідкувати за тим, щоб вони виконувалися – основна лінія його життя. Вже в середині 80-х років Чехов „вичавив” з себе останні „краплі раба”, і повага до себе стала найголовнішою рисою його особистості. Романтична чеховська мрія про вільну й горду людину майбутнього, в якій усе повинно бути прекрасне – „й обличчя, й одяг, й душа, й думки” знайшла втілення у самому письменникові.
У той щасливий період широкого визнання талант прозаїка ще більше розквітає. Однак тематика його творів дещо змінюється. Вони стають бульш сумними, усе рідше лунає в них сміх. З-під його пера з’являється похмура драма „Іванов”, яка сконцентрувала в собі жагучі теми тодішньої епохи, оповідання „Припадок”, яке давало поглиблену трактовку теми про особисту провину перед жертвами суспільного ладу та сповнена безнадійності „Нудна історія” – один з найзначніших творів письменника. Тоді ж вийшла збірка оповідань „В сутінках”. Саме в цей час надмірно вимогливий до себе А. П. Чехов відчуває гостре невдоволення своєю творчістю. Письменник вважав, що белетристика, якій він віддавав свій талант і всю душу, – справа несерйозна й непотрібна. Він прагнув зробити для життя щось більш вагоме й значне. Ці думки штовхнули Чехова на важку й небезпечну мандрівку на острів Сахалін – місце царської каторги й заслання.
Після ретельної підготовки, під час якої Чехов вивчав геологію Сахаліна, його флору й фауну, історію, етнографію, а також тюрмознавство, він у 1890 р. відправився через всю країну на Далекий Схід. Неймовірні прикрості й муки зазнав він на цьому шляху. Каторгу російські письменники вивчали й раніше, та не за своїм бажанням, але щоб молодий успішний письменник у найкращий період свого життя їхав туди з однією метою – принести будь-яке полегшення безправним, знедоленим людям, хоча б трохи захистити їх від свавілля поліцейської системи – це був справжній подвиг, героїзм, прикладів якого не багато знайдеться в історії світової літератури.
Три місяці провів він з каторжниками та їхніми охоронцями. Збираючи матеріали для своєї майбутньої книги, письменник здійснив перепис усього населення цього великого острова, що удвічі більший за Грецію. Переходячи від однієї хати до іншої, з однієї камери в другу він склав 10 тисяч карток, за кожною з яких була чиясь доля.
Література отримала від мандрівки на Сахалін оповідання „На засланні” й „Гусев”. Головною ж його працею в результаті відвідання кайданного острова став видатний твір публіцистичної літератури „Острів Сахалін”, в якому з науковою достовірністю, з цифрами й фактами в руках автор показав нелюдські умови життя засуджених. Ця книга не могла зробити нещасних щасливими, але в їх гіркий побут внесла зміни: книга викликала такий великий громадський резонанс, що було призначено сенароську ревізію каторги.
Антон Павлович ніколи не жалкував про те, що здійснив таку складну подорож. Вона позначилась на усій подальшій творчості письменника. Проте Сахалін пригнітив його, а стан здоров’я письменника був непоправно підірваний.
Своєрідною винагородою Чехову після Сахаліну стала поїздка до Європи. Відень, Венеція, Флоренція, Рим, Монте-Карло, Париж справили на письменника незабутнє враження, надали йому нових сил й натхнення.
Повернувшись до Росії, Антон Павлович поринає у творчість. Особливо натхненно він працював на дачі в Богімово, де були написані повісті „Дуель” та „Баби”. А з 1892 р., коли А. П. Чехов придбав у Підмосков’ї маєток в селі Меліхово, розпочався меліховський період у його житті і творчості. Там були створені повісті „Три роки”, „Моє життя”, „Мужики”, „Палата № 6”, п’єси „Чайка”, „Дядя Ваня”, оповідання „Вбивство”, „Аріадна”, „Будинок з мезоніном”, „Анна на шиї”, „Душечка”, „Людина у футлярі”, „Іонич”, „Про кохання” тощо.
Натура життєстверджуюча, динамічна й активна, Антон Павлович прагнув не тільки описувати життя, а й перетворювати його. Особливо яскраво це проявилося у Меліхові. Він брав участь у земських справах, лікував населення, дуже багато зробив, щоб запобігти холері. З великим ентузіазмом займався однією з найулюбленіших своїх справ – озелененням. Він посадив близько тисячі вишневих дерев і засіяв деревами пусті лісові ділянки, й Меліхово зазеленіло. А пізніше, оселившись у Криму, він з таким же захопленням саджав черешні, шовковиці, пальми, кипариси, бузок, агрус й вишні. Свою любов до дерев і квітів Антон Павлович переносив у твори. В одному з ранніх оповідань „Непотрібна перемога” вже була намічена одна з тем його майбутніх творів – про дике й бездушне знищення дерев. Створюючи у п’єсі „Дядя Ваня” образ фанатика деревонасадження доктора Астрова, Чехов, по суті, писав автопортрет. „Коли я чую, як шумить мій молодий ліс, посаджений моїми руками, я усвідомлюю, що ... якщо через тисячу років людина буде щасливою, то в цьому трішки винуватий буду і я”. У своїй прощальній поетичній п’єсі Чехов зробив головним героєм вишневий сад. Ще прекрасніший сад був зображений в повісті „Чорний чорнець”, який втілював у собі щастя великого садівника Песоцького. Й обидва рази, коли Чехову і в п’єсі, і в повісті потрібно було показати катастрофу усього життя людей, він зображує її  як загибель їх улюбленого саду.
Останні роки життя А. П. Чехов провів у Ялті, куди він переїхав у 1898 р., щоб змінити клімат. Це було продиктовано погіршенням здоров’я письменника. Не зважаючи на важку хворобу, він не припиняв активного життя: займається громадською роботою, організовує збір коштів на протитуберкульозний пансіонат, надає грошову допомогу хворим на сухоти.
В Криму, у ялтинському домі Чехова завжди збиралися гості. У Антона Павловича побували  Л. М. Толстой, М. Горький, О. І. Бунін, О. І. Купрін та інші діячі культури й мистецтва.
У січні 1900 р. Академія наук обрала Чехова своїм почесним членом. То була вища почесть для тогочасного письменника. Проте у 1902 р. разом з В. Г. Короленком Чехов відмовляється від цього звання на знак протесту проти відміни Миколою ІІ обрання М. Горького почесним академіком.
Ялтинський період життя Чехова був дуже продуктивним в творчості. Тут були написані „Дама з собачкою”, „Наречена”, „На святках”, „В яру”, „Архієрей” та п’єси „Три сестри” й „Вишневий сад”.
Протягом творчого життя Антон Павлович написав понад 700 оповідань, декілька повістей та п’єс. Але драматургія посідає особливе місце в його доробку. Ще у 80-і роки він наполегливо шукав власну драматичну форму і знайшов її. Чеховська драматургія була справді новаторською, яка відкривала новий напрям, вводила театр в нове русло. Вона виникла на основі нових вимог до актора, до його внутрішнього світу, прийомів гри; вона вимагала нових якостей від режисера, передусім глибокого прочитання твору, вміння проникнути в його внутрішню сутність. Всесвітню відомість отримали його п’єси„Чайка”, „Дядя Ваня”, „Три сестри”, „Вишневий сад”. Остання п’єса драматурга є справжнім шедевром. Для неї властиві тонка техніка, різноманітність настроїв, яскрава всебічна характеристика дійових осіб, природна ритмічна течія дії, гумор й пафос, ніжність й поетичність. В п’єсі відчувається справжній подих життя, страждання, надії, сміх і сльози. Бернард Шоу відзначив загальнолюдське значення п’єси „Вишневий сад” й назвав Чехова „психологом сучасності”. Пізніше він написав: „В плеяді великих європейських драматургів — сучасників Ібсена, Чехов сяє як зірка першої величини”. Інший англійський драматург Д. В. Прістлі зазначив, що Чехов своїм магічним даром визволив сучасного драматурга від ланцюгів старих умовностей.
Життя й творчість А. П. Чехова були тісно пов’язані з Україною. Навесні 1887 р. він подорожував по Донецькому краю, у 1888–89 рр. двічі проживав під Сумами. У своїх творах „Степ”, „Людина у футлярі”, „Іменини” письменник відобразив людей та природу України. Він високо цінував діячів українського театру М. Садовського і М. Заньковецьку. Ще за життя письменника переклади його творів українською друкуалися в газеті „Громадський голос”, „Літературно-науковий вісник”, видавалися збірки його оповідань. І в наші дні п’єси А. П. Чехова незмінно прикрашають репертуар українських театрів.
Помер Антон Павлович Чехов 2 липня 1904 р., перебуваючи на німецькому курорті Баденвейлер у Шварцвальді. Йому було лише 44 роки. Він залишив по собі не тільки двадцять томів уславленої прози, але й чотири селянські школи, шосейну дорогу, громадську бібліотеку у Таганрозі, посіяний на пустирі ліс, два чудових сади. А ще він залишив для усього людства своє світле ім’я, яке є синонімом яскравого таланту, благородства, істиної інтелігентності й людської гідності.

Л І Т Е Р А Т У Р А
Основні видання творів А. П. Чехова
Собрание сочинений : в 12 т. / А. П. Чехов; сост. и общ. ред. М. Еремина ; ил. П. Пинкисевича. – М.: Правда, 1985–1985. – Т. 1–12. – (Библиотека „Огонек”. Отечественная классика).
Cобрание сочинений : в 6 т. / А. П. Чехов. – М.: Lexika, 1995. – Т. 1–6. – (Классики русской и зарубежной литературы).
Сочинения: в 4 т. / А. П. Чехов ; сост. и вступ. ст. З. С. Паперного ; под общ. ред. Г. П. Бердникова ; коммент. Е. М. Сахаровой ; ил. С. А. Алимова. – М.: Правда, 1984. – Т. 1–4.
Избранное : в 2 т. / А. П. Чехов ; сост. М. Латышев. – М.: ТЕРРА, 1997. – Т. 1–2. – (Сокровища мировой литературы. Русская литература ХІХ – ХХ вв.). – ISBN 5-300-00441-5.
Избранное / А. П. Чехов ; сост., послесл. и примеч. В. Я. Звиняцковского. – К.: Вища шк., 1989. – 621 с.: портр. – ISBN 5-11-000053-0.
Избранные произведения : в 3 т. / А. П. Чехов. – М.: Худож. лит., 1976. – Т. 1–3. – (Библиотечная серия).
В человеке должно быть все прекрасно... : письма, рассказы, пьесы / А. П. Чехов. – М.: Мол. гвардия, 1980. – 431 с.: ил., 1 л. портр. – (Библиотека юношества).
Вишневый сад : повести, рассказы, пьесы / А. П. Чехов. – Х.: Фолио, 2008. – 538 с. – (Классика). – ISBN 978-966-03-4507-2.
Дом с мезонином : повести и рассказы / А. П. Чехов. – М.: Правда, 1989. – 445 с.: ил.
Драма  на охоте : рассказы / А. П. Чехов. – М.: Правда, 1990. – 461 с.: ил. – ISBN 5-253-00104-2.
Драматические произведения : в 2 т. / А. П. Чехов ; авт. вступ. ст. Т. К. Шах-Азизова. – Л.: Искусство. Ленинградское отд-ние, 1986. – (Библиотека русской драматургии).
Из записных книжек А. Чехова / А. П. Чехов ; послесл. Г. Белого. – Л.: Художник РСФСР, 1968. – 103 с.: ил.
Из Сибири; Остров Сахалин: рассказы, письма / А. П. Чехов ; вступ. ст. М. Л. Семановой. – М.: Правда, 1985. – 453 с.: ил.
Ионыч : рассказы / А. П. Чехов. – М.: Сов. Россия, 1985. – 47 с.: ил.
Мужики : повести и рассказы / А. П. Чехов ; вступ. ст. Н. И. Соколова. – Л.: Худож. лит., Ленингр. отд-ние, 1979. – 254 с.: ил.
Никто не знает настоящей правды... : повести и рассказы, 1889–1903 / А. П. Чехов ; сост. Л. Викулова ; предисл. В. Липкова. – М.: Панорама, 1994. – 507 с. – ISBN 5-85220-448-Х.
О любви : рассказы и повести / А. П. Чехов ; сост., вступ. ст. и примеч. В. С. Лысенко. – М.: Сов. Россия, 1991. – 381 с.: ил.
Переписка Чехова : в 3 т. / А. П. Чехов ; редкол.: В. Э. Вацуев и др. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Наследие, 1996. – Т. 1–3. – ISBN 5-201-13261-8.
Повести. Пьесы / А. П. Чехов. – М.: Правда, 1987. – 460 с.: ил.
Пьесы / А. П. Чехов; вступ. ст. В. Рынкевича. – М.: Худож. лит., 1982. – 303 с. – (Классики и современники. Русская классическая литература).
Рассказы. Повести / А. П. Чехов. – Симф.: Таврия, 1985. – 416 с.
Степь: история одной поездки / А. П. Чехов ; подгот. М. П. Громов. – М.: Наука, 1995. – 286 с.: 4 л., ил. – (Литературные памятники). – ISBN 5-02-12715-9.
Цветы запоздалые : рассказы и повести / А. П. Чехов ; вступ. ст. и коммент. Е. М. Сахаровой. – М.: Правда, 1986. – 604 с.: ил.
Юмористические рассказы / А. П. Чехов. – Донецк: БАО, 2007. – 255 с.: ил. – ISBN-978-366-338-658-4.

Видання творів А. П. Чехова в перекладах українською мовою.
Вибрані твори : в 3 т. / А. П. Чехов ; пер. з рос. – К.: Держлітвидав, 1954. – Т. 1–3.
Вибрані твори / А. П. Чехов ; пер. з рос. С. Воскрекасенка ; вступ. сл. В. Положія. – К.: Дніпро, 1981. – 404 с.: іл. – (Вершини світового письменства; Т. 36).
Вбивство : оповідання / А. П. Чехов ; пер. з рос. Ф. Сидоренка. – К.: Держлітвидав УРСР, 1960. – 54 с.
Ведмідь: жарт на одну дію / А. П. Чехов ; пер. з рос. А. Хуторяна, – К.: Мистецтво, 1954. – 32 с.
Відьма : оповідання / А. П. Чехов ; пер. з рос. Н. Лісовенко. – К.: Держлітвидав УРСР, 1958. – 38 с.: іл.
Вишневий сад : комедія на 4 дії / А. П. Чехов ; пер. з рос. А. Панча. – К.: Мистецтво, 1954. – 76 с. – (Бібліотечка російської драматургії).
Гумористичні оповідання / А. П. Чехов; пер. з рос. – К.: Держлітвидав, 1953. – 114 с.
Дядя Ваня: Сцени з сільського життя на 4 дії / А. П. Чехов ; пер. з рос. А. Вер, В. Ковалевського. – К.: Мистецтво, 1954. – 72 с. – (Бібліотека російської драматургії).
Людина в футлярі : оповідання / А. П. Чехов ; пер. за ред. А. Хуторяна. – К.: Держлітвидав, 1952. – 67 с.
Оповідання / А. П. Чехов; пер. з рос. – К.: Держлітвидав, 1937. – 400 с.: іл., портр.
Повісті та оповідання / А. П. Чехов ; пер. з рос. – К.: Держлітвидав УРСР, 1960. – 455 с.: іл.
Степ : [повість] / А. П. Чехов ; пер. за ред. А. Хуторяна. – К.: Держлітвидав, 1952. – 123 с.
Три сестри : драма на 4 дії / А. П. Чехов ; пер. з рос. А. Головка. – К.: Мистецтво, 1953. – 96 с. – (Бібліотека російської драматургії).
Хірургія / А. П. Чехов ; пер. з рос. А. Хуторяна. – К.: Держлітвидав УРСР, 1953. – 20 с.
Чайка : комедія на 4 дії / А. П. Чехов ; пер. І. Сенченка. – К.: Мистецтво, 1955. – 79 с. – (Бібліотека російської драматургії).
Ювілей : жарт на 1 дію / А. П. Чехов ; пер. з рос. Д. Білоуса. – К.: Мистецтво, 1951. – 32 с.

Про А. П. Чехова

А. П. Чехов в воспоминаниях современников / сост., подгот. текста и коммент. Н. И. Гитович ; вступ. ст. А. М. Туркова. – М.: Худож. лит., 1986. – 734 с.: 9 л. ил. – (Серия литературных мемуаров).
Чехов М. П. Вокруг Чехова : встречи и впечатления / М. П. Чехов. – М.: Моск. рабочий, 1980. – 254 с.: ил.
Чехова М. П. Из далекого прошлого / М. П. Чехова. – М.: Гослитиздат, 1960. – 272 с.: схема.
Книппер-Чехова О. Л. Воспоминания и переписка / О. Л. Книппер-Чехова ; сост., ред., авт. вступ. ст. В. Я. Виленкин. – М.: Искусство, 1972. – Т. 1–2.
Чуковский К. И. О Чехове / К. И. Чуковский. – М.: Худож. лит., 1967. – 206 с.: 1 л. портр.
Зайцев Б. К. Чехов : [лит. биография] / Б. К. Зайцев. – М.: Дружба народов, 2000. – 205 с. – ISBN 5-285-00329-6.
Бердников Г. П. Чехов / Г. П. Бердников. – 2-е изд. – М.: Мол. гвардия, 1978. – 512 с.: 25 ил. – (Жизнь замечательніх людей).
Громов М. П. Книга о Чехове / М. П. Громов. – М.: Современник, 1989. – 384 с. – (Библиотечка „Любителям российской словесности”). – ISBN 5-270-006162.
Турков А. М. Чехов и его время / А. М. Турков. – 3-е изд., доп. и испр. – М.: Гелеос, 2003. – 461 с.
Чудаков А. П. Мир Чехова: возникновение и утверждение / А. П. Чудаков. – М.: Сов. писатель, 1986. – 379 с.: ил.
Кузнецова М. В. А. П. Чехов: Грани великого дарования. – Х.: Вища шк. Изд-во при Харьк. ун-те, 1984. – 223 с.
Полоцкая Э. А. „Вишневый сад”: Жизнь во времени / Э. А. Полоцкая ; отв. ред. В. Б. Катаев ; РАН. Науч. совет по истории мировой культуры. Чехов. комис. – М.: Наука, 2004. – 380 с.: ил., 1 л., портр. – ISBN 5-02-033217-8.
Линков В. Я. Скептицизм и вера Чехова / В. Я. Линков. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1995. – 78 с. – ISBN 5-211-03012-5.
Авдеев Ю. К. В чеховском Мелихове / Ю. К. Авдеев. – 5-е изд., перераб. – М.: Моск. рабочий, 1984. – 222 с.: ил.
Чеховиана: Мелиховские труды и дни : ст., публ., эссе / РАН. Науч. совет по истории мировой культуры. Чехов. комис. ; редкол.: В. Я. Лакшин (отв. ред.) и др. – М.: Наука, 1995. – 392 с.: ил. – ISBN 5-02-01224-0.
Остров Чехова: от Мелихова до Сахалина: люди, судьбы, встречи : сборник. – М.: Книга, 1990. – 318 с. 16 л. ил. – ISBN 5-212-00370-9.
Чудаков А. П. Чехов в Таганроге : лит. хроника / А. П. Чудаков. – М.: Правда, 1987. – 46 с. – (Библиотека „Огонек”). – ISBN 0132-2095;
Сапухин П. А. А. П. Чехов на Сумщине / П. А. Сапухин. – Сумы: Ред.-изд. отд. обл. упр. по печати, 1993. – 105 с.: ил.
Сысоев Н. А. Чехов в Крыму / Н. А. Сысоев. – 4-е изд., испр. и доп. – Симф.: Крымиздат, 1960. – 126 с.: ил.
Жолос К. С. Донская Швейцария: (У Чеховской криницы) : ист. лит. очерк. – Ворошиловград: Облполиграфиздат, 1989. – 51 с.: ил.
Бердников Г. П. Избранные работы в 2 т. / Г. П. Бердников. – М.: Худож. лит., 1986.
Т. 1: А. П. Чехов: жизнь и творчество. – 526 с.
Т. 2: Драматургия Чехова; Чехов и великие традиции русской литературы ХХ века : статьи. – 542 с.
В творческой лаборатории Чехова : сб. ст / ред. кол. : Л. Д. Опульская и др. – М.: Наука, 1974. – 367 с.
Тюпа В. И. Художественность чеховского рассказа / В. И. Тюпа. – М.: Высш. шк., 1989. – 133 с. – ISBN 5-06-000259-4.
Чехов и театр: Письма. Фельетоны. Современники о Чехове-драматурге / сост., авт. вступ. ст. и коммент. Е. Д. Сурков. – М.: Искусство, 1961. – 503 с.
Зингерман Б. И. Театр Чехова и его мировое значение / Б. И. Зингерман. – 2-е изд. доп. – М.: РИК Русанова, 2001. – 429 с. – ISBN 5-02-012691-8.
Паперный З. С. „Вопреки всем правилам...” : пьесы и водевили Чехова / З. С. Паперный. – М.: Искусство, 1982. – 285 с.: ил. портр.
Лакшин В. Я. Толстой и Чехов / В. Я. Лакшин. – 2-е изд. испр. – М.: Сов. писатель, 1975. – 456 с.
Гейденко В. А. А. Чехов и Ив. Бунин. / В. А. Гейденко. – 2-е изд. – М.: Сов. писатель, 1987. – 363 с.: портр.
Балабанович Е. З. Чехов и Чайковский / Е. З. Балабанович. – 3-е изд., доп. – М.: Моск. рабочий, 1978. – 184 с.: 16 л. ил.
Эренбург И. Г. Перечитывая Чехова / И. Г. Эренбург. – М.: Гослитиздат, 1960. – 111 с.
Динерштейн Е. А. А. П. Чехов и его издатели / Е. А. Динерштейн. – М.: Книга, 1990. – 221 с.: ил. – ISBN 5-212-00191-9.
Мирский М. Б. Доктор Чехов / М. Б. Мирский ; РАН. Ин-т истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова. – М.: Наука, 2003. – 235 с.: ил. – ISBN 5-02-006360-6.
Шубин Б. М. Доктор А. П. Чехов / Б. М. Шубин. – 3-е изд., доп. – М.: Знание, 1982. – 176 с.: ил.
Меве Е. Б. Медицина в творчестве и жизни А. П. Чехова / Е. Б. Меве. – К.: Здоров’я, 1989. – 277 с.
Звиняцковський В. Я. А. П. Чехов і Україна / В. Я. Звиняцковський. – К.: Т-во „Знання” УРСР, 1984. – 28 с.
Левченко М. О. Чехов у зв’язках з Україною / М. О. Левченко. – К.: Держлітвидав, 1960. – 136 с.
Рынкевич В. П. Путешествие к дому с мезонином / В. П. Рынкевич. – М.: Худож. лит., 1990. – 318 с. – ISBN 5-280-01039-1.
Дом-музей А. П. Чехова. Сумы : путеводитель. – Х.: Прапор, 1970. – 70 с.: ил.
Чехова М. П. Дом-музей А. П. Чехова в Ялте : мемуар. кат.-путеводитель / М. П. Чехова, М. П. Чехов. – 7-е изд. – М., 1963. – 160 с.
Дом-музей А. П. Чехова. Ялта : путеводитель / подгот. : Г. С. Перепелица, А. В. Ханило. – Симф.: Крым, 1971. – 126 с.: ил.
Будинок-музей А. П. Чехова в Ялті :[фотонарис / фото В. А. Хоменка і С. В. Золотарева]. – К.: Крим, 1968. – 46 с.: іл.

*   *   *
Єненко Ю. О. Дума про Чехова : повість-есе / Ю. О. Єненко. – Луганськ: Світлиця, 1996. – 121 с.: іл., портр.
Малюгин Л. А. Чехов : повесть-хроника / Л. А. Малюгин, И. Е. Гитович. – М.: Сов. писатель, 1983. – 576 с.
Малюгин Л. А. Насмешливое мое счастье : сценич. повесть в письмах : в 2 ч. / Л. А. Малюгин. – М.: Искусство, 1967. – 50 с.: 3 л. ил.
Финнов М. П. Дальняя дорога Антона Чехова : повесть / М. П. Финнов. – М.: Современник, 1991. – 238 с. – ISBN 5-270-01006-2.

І Л Ю С Т Р А Ц І Ї

А.П.Чехов : [ряд фотогр.] // А.П.Чехов в воспоминаниях современников / сост., подгот текста и коммент. Н.И Гитович ; вступ. ст. А.М.Туркова. – М., 1986. – Вклейки між с. 416-417.
А.П.Чехов : [ряд фотогр.] // Бердников Г.П. Чехов. – М., 1978. - Вклейки між с. 96-97, 224-225, 384-385.