19 березня

«НЕМАЄ ЧАСУ НА ПОРАЗКУ»

До 80-річчя від дня народження Ліни Костенко

Феномен Ліни Костенко... Її ім`я винищувалося як прапор нашої поезії. «Спартанка Києва» — так називала вона себе сама, і тут жодної краплі перебільшення. Творча та людська біографія поетеси — це боротьба за право бути собою, це, зрештою, перемога у цій виснажливій боротьбі.

Народилася видатна поетеса 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині. Пізніше родина переїхала до Києва. Писати дівчина почала рано, а на шпальтах преси перші вірші з`явилися, коли поетесі виповнилося всього шістнадцять.

Ліна Костенко навчалася у педагогічному інституті, але швидко зрозумівши, що педагогіка — не її покликання, вступила до Московського літературного інституту ім. О. М. Горького, який у 1956 році закінчила з відзнакою.

Поетичні збірки «Проміння Землі» (1957), «Вітрила» (1958), «Мандрівки серця» (1961) засвідчили прихід в українську літературу сильної творчої особистості. Органічна відстороненість від імпульсів суєтної "злободенності", а натомість чутливе сприйняття й переживання великих моральних і громадянських проблем та запитів доби, природність і чистота ліричного світу, культура письма, незалежність голосу і виразно вгадувана масштабність творчої особистості – все це відразу ж привернуло увагу читачів, спраглих слова чесного і яскравого.

Поява перших збірок показала, що до літератури прийшла не лише яскраво обдарована, широко освічена, інтелектуальна поетеса, але й чесна, сильна духом людина, фальш для якої неможлива, відразлива природі її творчості. В останній збірці часів «відлиги» («Мандрівки серця») Ліна Костенко вмістила вірш «Кобзарю, знаєш», афористичне закінчення якого виявилось пророчим щодо долі самої поетеси:

Бо пам`ятайте,
що на цій планеті,
відколи сотворив її пан Бог,
ще не було епохи для поетів,
але були поети для епох!

Під час розпочатої з ініціативи М. Хрущова погромної ідеологічної кампанії, фальшиво названої «боротьбою з абстракціонізмом і формалізмом», Ліну Костенко звинувачено в «ідейній нечіткості». Секретар ЦК КПУ Андрій Скаба в доповіді на Республіканській нараді активу творчої інтелігенції та ідеологічних працівників 8 квітня 1963 р. називає її ім’я серед трійки молодих поетів (М. Вінграновський, І. Драч, Л. Костенко), чиї «формальні викрутаси із словом неодмінно приводять до викривлення і затуманення ідейно-художнього змісту творів».

Оскільки Ліна Костенко не тільки не виявляла бажання «виправитися», а й дедалі виразніше утверджувалася в незалежній творчій і громадянській позиції, то її поезія стає предметом особливих зацікавлень політичної цензури.

Попри схвальні або й захоплені відгуки найавторитетніших майстрів слова (М. Бажан, Л. Первомайський, Б. Антоненко-Давидович), її твори дедалі рідше з’являються друком, а потім настає багаторічна негласна, але жорстка заборона, що триватиме майже шістнадцять років.

Збірки «Зоряний інтеграл» та «Княжа гора» були зняті з виробництва, історичний роман у віршах «Маруся Чурай» – затриманий на багато років, а три ранні книжки зникли з полиць бібліотек. Ім`я поетеси не згадувалося у жодних оглядах і статтях.

Сімдесяті роки для України — то не просто застій і стагнація, а справжній розгром, справжня духовна руїна. Але Ліна Костенко писала. Її поезія стала протистоянням, вірою в кінечність абсурду.

Чергова збірка «Над берегами вічної ріки» вийшла друком лише у 1977 році. Відграненість форм, напруга думки, активний вольовий порив почуттів — такою повернулася в поезію Ліна Костенко, значно освіживши літературну атмосферу.

Поява у 1979 році роману у віршах «Маруся Чурай» зробила авторку справді всенаціональною поетесою. Ліна Костенко написала історію свого народу, його трагедій й прозрінь, вона зрізала брудний намул фальсифікацій з української історії, торкнулася того шару, що залягає у генах, повернула нації гідність.

Тож не дивним стало значне піднесення популярності Ліни Костенко. І справа не лише в тиражах (збірка «Неповторність» (1980) вийшла накладом у 16000 примірників; «Сад нетанучих скульптур» (1987) — 28000; «Вибране» мала вже 60000 примірників), а насамперед у громадському авторитеті її поезій.

До болю зачіпає поетесу Чорнобиль. У її творчості він стає символом катастрофи глобальних масштабів. Всі наші втрати: і матеріальні і духовна, в минулому й нині, в її розумінні несуть на собі печаль поліського атомного лиха.

Ми атомні заложники прогресу
Вже в нас нема ні лісу, ні небес.
Так і живем: од стресу і до стресу.
Абетку смерті маємо — АЕС.

Багато років Ліна Василівна самовіддано працює у зоні відчуження, намагаючись відродити і зберегти культурні цінності унікального етносу Полісся. На сьогодні музейно-архівний фонд вже нараховує величезну кількість історико-етнографічних і археологічних експонатів, архівних документів, у тому числі й фотографій, аудіо- і відеозаписів. Все це було зібрано у Чорнобильській зоні, у навіки покинутих хатах, будинках, державних установах. Метою поетеси є створення унікального музею-архіву і науково-інформаційного фонду етнокультурного спадку поліського регіону, що дозволило б зберегти для нащадків історичний образ цього неповторного краю.

У літературах світу не так багато є епічних творів, сюжетом яких була б не перемога, а поразка героя чи нації. Серед них – й історичний роман Ліни Костенко «Берестечко». Нещасливий для Хмельницького й козаків, програний бій під Берестечком, що так несподівано урвав низку блискучих перемог, гірко озвався в свідомості сучасників і нащадків; фактичний малюнок трагедії відтворено в багатьох історичних описах. Але й у пам’яті народу, і в працях авторитетних дослідників Берестечко поставало як епізод – хоч і моторошний, але не визначальний у всьому плині боротьби. Так воно й було, коли дивитися з пункту наступного піднесення народної боротьби, з пункту наступних перемог.

Інакше побачила Берестечко Ліна Костенко, у якої Берестечко – це узагальнений образ національної історичної поразки («поразка – це поразка. Вона нас істребля»), проектований і на минулі, і на майбутні часи.

З осягненням її причин, наслідків, уроків. Але також і неминучості подолання поразки – у вимірах політичної реальності й ментальності народу («тавро поразки маєм на чолі»). І програний бій, і наступний реванш залишаються поза межами роману, вони немовби винесені за дужки. Ми бачимо і чуємо самого Хмельницького – тоді, коли він вирвався з полону в зрадника-хана, якого кинувся був наздоганяти, і опинився в розпачливому становищі, наодинці зі своїми тяжкими думами.

Найбільша українська поетеса ХХ століття (єдина суперниця їй — Леся Українка, якщо взагалі є сенсі у порівнянні талантів) давно здолала національні виднокола і своєї популярності і своєї творчості. За роман у віршах «Маруся Чурай» і книжку поезій «Неповторність» у 1987 році Ліна Костенко була відзначена Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка. А 1990 р. в США відбувся міжнародний конгрес «Ліна Костенко — поет і мислитель». У 1994 році її книга «Інкрустрації» в перекладі на італійську удостоєна найпрестижнішої премії імені Франческа Петрарки, в дипломі якої зазначено: «Спеціальна премія світовій поетесі Ліні Костенко». Також Ліна Василівна удостоєна Міжнародної премії Фонду Омеляна і Тетяни Антоновичів, премії імені Олени Теліги.

Нічого особливого, здається, немає в словах поетеси, чого б не знали її сучасники. Але ж всі мовчать, а вона говорить уголос. Так було у 1968 р., коли Костенко єдина зі Спілки письменників України уголос виступила проти вводу радянських військ у Чехословаччину. Так було й у 1996 році, коли Ліна Костенко відмовилась виступати на засідання міжнародного ПЕН-клубу у Мінську, де були заарештовані громадяни України за участь у мирному мітингові, присвяченому 10-річчю Чорнобиля. Вона була чи не єдиною, хто сказав слово на захист співвітчизників тоді, як офіційний Київ мовчав.

Більше десяти років тому поетеса вийшла зі Спілки письменників України, і на спроби колишнього керівництва висунути її на Нобелівську премію відреагувала з іронією. Безкомпромісну позицію зайняла Ліна Костенко, відмовившись і від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!».

Сьогодні прийшов час поетів, письменників, оскільки вкрай необхідна інтелектуальна оцінка всього того, що відбувається у нашій країні. Тож, Україні пощастило, що у неї є постать, яка життям і творчістю утверджує благородство вищих мистецьких принципів. Ліна Костенко довела, що національна культура, як і культура взагалі, є незнищенною. В епоху кризи духовних цінностей вірити і примусити повірити в це інших важко, але почесно.

До славного ювілею видатної поетеси у видавництві «Либідь» вийшов друком історичний роман у віршах «Берестечко» (ілюстрований С. Якутовичем), який вже з перших хвилин презентації мав шалений успіх серед поціновувачів творчості Ліни Костенко. Також світ побачила книга поезій Ліни Костенко, покладених на музику, — «Гіацинтове сонце». Тексти творів доповнюють ноти пісень Ольги Богомолець та ілюстрації Івана Марчука.

ЛІТЕРАТУРА

Основні видання творів Ліни Костенко

Берестечко : іст. роман / Ліна Костенко; іл. С. Носка. — вид. 2-е. — Л. : Каменяр, 2007. — 170 с. : іл. —ISBN 966-7255-40-9.

Берестечко : історичний роман / Л. Костенко ; післямова І. Дзюби “Пишеться «Велика книга нашого народу»” ; післямова В. Панченка «Богдан Хмельницький» ; худож. кн. С. Якутович ; П Бойко — аудіоверсія тексту. — К. : Либідь, 2010. — 23 с. : іл. — Вибр. бібліогр. : с. 218—223.

Вибране / Л. Костенко. — К. : Дніпро, 1989. — 559 с. : портр.

Мандрівка серця : поезії / Л. Костенко. — К. : Рад. письменник, 1961. — 110, [1] с.

Маруся Чурай : іст. роман у віршах. / Л. В. Костенко. — [К. : Рад. письм., 1979] — 187, [2] с. : іл.

Над берегами вічної ріки : поезії / Л. Костенко. — К. : Рад. письм., 1977. — 163 с. : іл.

Неповторність : вірші, поеми / Л. В. Костенко. — К. : Молодь, 1980. — 221, [1] с. : портр.

Сад нетанучих скульптур : вірші, поема-балада, драм. поема / Л. Костенко. — К. : Рад. письм., 1987. — 207 с. : іл.

Поезія : Ліна Костенко. Олександр Олесь. Василь Симоненко. Василь Стус [уклад. А. Я. Бельдій ; ред. : Н. М. Максименко]. — К. : Наук. думка, 2008. — 271 с. : портр. — (Бібліотека школяра). — ISBN 978-966-00-0735-2.

Поети чумацького шляху : Нова поезія на Україні : вибір із віршів Л. Костенко, М. Вінграновського, В. Коротича, І. Драча та Є. Гуцала / вступ. ст. і біогр. нотатки Б. Кравцева. — Мюнхен, 1962. — 82, [1] с. — (Бібліотека «Сучасности» ; Ч. 3).

Література про Ліну Костенко

Барабаш С. Ліна Костенко : філософія поетичного живопису / С. Барабаш. – Кіровоград, 2003. – 95 с. – ISBN 966-96201-1-2.

Барабаш С. Поетична історіософія Ліни Костенко : безсмертя Духу / С. Барабаш. – Кіровоград, 2003. – 79 с. – ISBN 966-583-073-2.

Брюховецький В. С. Ліна Костенко : нарис творчості / В. С. Брюховецький ; [ред. С. О. Герейло]. – К. : Дніпро, 1990. – 262 с., [8] арк. фотоіл. – ISBN 5-308-00557-5.

Іванишин П. В. Національний спосіб розуміння в поезії Т. Шевченка, Є. Маланюка, Л. Костенко / Петро Іванишин. — К. : Академвидав, 2008. — 389, [2] с. — (Серія «Монограф»). — Бібліогр. : с. 375-389 та у підрядк. прим. — ISBN 978-966-8226-69-4.

Карпенко Ю. О. Літературна ономастика Ліни Костенко / Ю. О. Карпенко, М. Р. Мельник ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова, Південноукр. держ. пед. ун-т ім. К. Д. Ушинського. – О. : Астропринт, 2004. – 215 с. – ISBN 966-318-070-6.

Кириленко Н. І. Історія України у творах Ліни Костенко / Н. І. Кириленко ; Сум. держ. пед. ун-т ім. А. С. Макаренко. – Суми, 2005. – 123 с.

Ковалевський О. В. Ліна Костенко : філософія бунту й «філософія серця» : автореф. дис. … канд. філол. наук ; Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. – Х., 2002. – 16 с.

Ковалевський О. В. Ліна Костенко : нарис творчо-світогляд. біогр. / О. В. Ковалевський. – [2-ге вид., переробл. і доповн.]. – Х. : Прапор, 2004. – 191 с.

Клочек Г. Д. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» : навч. посіб. / Г. Д. Клочек. – Кіровоград : Степова Еллада, 1998. – 52 с. – (Вчителю, студенту, учню). – ISBN 966-7514-00-5.

Клочек Г. Д. Ліна Костенко : навч. посіб.-хрестоматія / Г. Д. Клочек. – Кіровоград : Степова Еллада, 1999. – 319 с. – (Рідне слово в рідній школі). – ISBN 966-7514-04-8.

Коляда Т. Ф. Інтенсіональний світ поезії Ліни Костенко / Т. Ф. Коляда. – О. : ОКФА, 1999. – 110 с. – ISBN 966-571-047-8.

Кошарська Г. Творчість Ліни Костенко з погляду поетики експресивності / Г. Кошарська ; [пер. з англ. А. М. Чердаклі]. – К. : Видавн. дім «КМ Academia», 1994. – 165 с. – ISBN 5-7707-7161-5.

Краснова Л. Поезії Ліни Костенко : посіб. для вчителів / Л. Краснова ; [ред. І. Невмержицька] ; Дрогоб. держ. пед. ун-т ім. І. Франка. – Дрогобич : Коло, 2001. – 198 с. – (Фахові дисципліни. Теорія літератури). – ISBN 966-7996-05-0.

Никанорова О. І. Поезії одвічна висота / О. І. Никанорова. – К. : Рад. письм., 1986. – 245 с.

Овдійчук Л. Вивчення творчості Ліни Костенко в школі : посіб. для вчителя / Л. Овдійчук. – Тернопіль : Підручники & посібники, 2002. – 78 с. : іл. – (На допомогу вчителеві української літератури). – ISBN 966-562-580-2.

Панченко В. Є. «Народу гілочка тернова…» : диптих про поезію Л. Костенко / В. Є. Панченко. – 2-ге вид. – К. : Веселка, 2007. – 64 с. – (Урок літератури).

Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних : матеріали круглого столу : доповнено публ. в період. вид. / [ред.-упоряд. Т. В. Шаповаленко] — Х. : Прапор, 2006. — 161, [2] с. : іл., портр.