«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи... Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа"
                              С.Єфремов

  27 січня 2011року виповнюється 120- та  річниця  від дня народження П. Г. Тичини, українського поета, перекладача, публіциста, державного і  громадського  діяча. 
З цієї нагоди  та  згідно з Постановою Верховної Ради України  „Про відзначення 120-річчя з дня народження Павла Тичини”. Національна парламентська бібліотека України підготувала книжкову виставку із фондів Бібліотеки про творчий і життєвий шлях поетичного генія ХХ століття.
Друкуватися П. Тичина почав у 1912 р. Перша збірка віршів - «Сонячні кларнети» вийшла весною 1919 року, явивши читачам поета з оригінальною творчою  індивідуальністю.  Знамениті  вірші «На майдані», «Як упав же він з коня...», збірка «Плуг»,  принесли йому славу натхненного співця «краси нового  дня».
Активна громадська і державна діяльність П. Г. Тичини набуває широкого розмаху в  передвоєнні, а особливо в повоєнні роки. З 1938 р. і до кінця життя він - депутат  Верховної Ради УРСР, протягом двох скликань був її Головою, обирався депутатом  Верховної Ради СРСР кількох скликань. Академік АН УРСР (з 1929 р.), П. Тичина  у  передвоєнні та в перші воєнні роки працює директором Інституту літератури АН  УРСР, з 1943 по 1948р.- міністром освіти Радянської України.  Поет удостоєний звання Героя  Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії СРСР та Державної премії УРСР  ім. Т. Г. Шевченка.
В роки Великої Вітчизняної війни  П. Тичина працює з великою  енергією. В цей час виходять: книга публіцистики «Творча сила народу», «Патріотизм у творчості Мажита  Гафурі» - дослідження про класика башкирської літератури, видане одночасно російською, башкирською та  українською мовами;  збірки віршів «Перемагать і жить»,  «День настане»; поема «Похорон друга». Післявоєнні книги поета -  «І рости, і діяти» , «Могутність нам дана», «Ми - свідомість людства»,  «Зростай, пречудовний світе», «Срібної ночі» та ін.
Більшість віршів, що передували першій збірці поета, побачили світ лише у виданні 1970 року  «В  серці у моїм...». Це  своєрідний пролог до «Сонячних  кларнетів» цікавий читачам соціальною тематикою (злидні села і власної родини – у  віршах «Під моїм вікном…», «Не знаю і сам  я...», «Розкажи, розкажи мені, поле...»; осуд імперіалістичної війни - «З  далекого походу...»; заклики до суспільної активності - «Молодий я, молодий...»,  «Як не горю, я не живу...», «Дух народів горить...»).
У творчій спадщині П. Тичини близько п'ятнадцяти поем. Найбільші з них лишились  недовершеними. Серед них – велика за обсягом поема-симфонія «Сковорода», над якою автор  працював понад двадцять років.
Крім оригінальних поезій, на виставці представлені численні твори у перекладах  П. Тичини  (О. Пушкін,  О. Блок, М. Ушаков, Я. Купала, Я. Колас, «Давид  Сасунський», О. Туманян, I. Чавчавадзе, А. Церетелі, К.  Донелайтіс, С. Неріс, А. Венцлова, I. Вазов,  Л. Стоянов та ін.).
Помітне місце у книжковій експозиції займає публіцистика, літературознавча  есеїстика («Магістралями життя», «В армії великого стратега», «З минулого - в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую»), досить об'ємні  матеріали щоденниково-мемуарного характеру («З щоденникових  записів») та ін.
На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами Бібліотеки та традиційними картковими каталогами.