До 100-річчя від дня народження українського письменника І.А. Цюпи

      Цюпа Іван Антонович (16 жовтня (29 жовтня) 1911, с. Бірки, Зіньківського району Полтавської області — 19 березня 2004, Київ) — український письменник, працював у пресі, на видавничій роботі. Нагороджений орденом Дружби народів, медалями. Закінчив Харківський комуністичний інститут журналістики. Першим великим художнім полотном Івана Цюпи став роман «Брати» (1950).  Наступне видання цього твору — значно перероблене—побачило світ під назвою «Назустріч долі» (1955). А його роман «Мужній вершник», у 1974р. був відзначений республіканською комсомольською премією ім. М. Островського.
У Івана Антоновича багатий літературний доробок — книги оповідань, нарисів і повістей: "Чотири вітри", "Новели рідного краю", "Василь Сухомлинський" ("Добротворець"), "Миргородська криниця" та інші, романи "Брати", "Назустріч долі", "Вічний вогонь", "Через терни до зірок", "Краяни", "Мужній вершник", "Дзвони янтарного літа" та інші. В 1995 році вийшла книга письменника "В пазурах єжовщини". Особливе місце в творчому доробку Івана Цюпи посідав роман «Грози і райдуги» (1961). Ця історико-революційна художня хро­ніка утверджує письменника в повоєнній радянській літературі як досвідченого романіста. Твір здобув широку популярність, неодно­разово перевидавався українською і російською мовами, дістав ви­соку оцінку критики, читачів, письменників.
Іван Цюпа плідно виступав також в жанрі публіцистики. У публіцистично-нарисових книжках «Переяслав-Хмельницький» (1954), «Україна» (1957), «Україна — рідний край» (1965), «Миргородська криниця» (1976), аналізуючи конкретні факти дійсності, письменник аргументовано й переконливо показує зростання економічної могутності Радянської України, всенародного добробуту, розквіт літератури та мистецтва українського народу. Та все ж у творчому доробку письменника найвагоміше місце посідають романи й повісті — широкі епічні полотна, з яких перед читачами постають картини сучасного й недавнього минулого нашого народу. Органічне поєднання ліричного й романтичного в творчій манері дає змогу письменникові натхненно оспівувати діяння своїх героїв, велич мети, до якої вони прагнуть, розкрити багатство їхніх світлих душ.
Після Великої Вітчизняної війни Іван Цюпа продовжує працювати в пресі — заступником відповідального редактора газет «Колгоспник України» та «Радянський селянин», заступником головного редактора журналу «Вітчизна», а потім — головним редактором журналу «Україна». Робота в пресі давала письменникові можливість тримати руку на пульсі життя, постійно спілкуватися з героями майбутніх творів і читачами, глибоко проникати в суспільно-політичні проблеми тих років.
До 100-річчя від дня народження Івана Антоновича Цюпи в Національній парламентській бібліотеці України підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить найвідоміші твори автора, такі як: «Грози і райдуги», «Добротворець», «Грона червоного глоду», «У пазурах єжовщини», «Ненаситні жорна», «Краяни» та ін. Автор правдиво, в реалістичному ключі відобразив складні, болючі, часом трагічні події в житті українського села. На сторінках його романів зображені комуністи, комсомольці, незаможники, селяни всіх соціальних верств, у тому числі й ті, які зазнали на собі незаслужених репресій, переслідувань, і ліквідації як класу. Усі персонажі творів Івана Цюпи духовно і фізично дуже сильні, до того ж виразно і проникливо змальовані їх власні почуття.