130 років від дня народження Д.М.Ревуцького,
українського композитора, музикознавця, фольклориста, літературознавця (1881-1941)

5 квітня минає 130 років від дня народження українського композитора Дмитра Миколайовича Ревуцького. Йому належить особливе місце в історії української культури першої половини ХХ ст. Були довгі десятиліття – з початку сорокових до кінця вісімдесятих, – коли ім’я Дмитра Ревуцького намагалися вилучити з національної пам’яті, коли на його творчу спадщину було покладено тавро мовчання.
  Експонати книжкової виставки  висвітлюють життєвий і творчий шлях Дмитра Миколайовича Ревуцького, здобутки у галузі педагогіки, музикознавства, фольклористики, перекладу, видавничої справи, просвітництва, внесок у розвиток духовної культури України.
 Початкову освіту Дмитро Ревуцький отримав удома, від батьків. З осені 1900 р. Дмитро Ревуцький – студент історико-філологічного факультету Київського університету. Дмитро, з його динамічною творчою вдачею, захоплено поповнює лави “українофілів”. Музичну освіту отримав під керівництвом М.Лисенка.
   Від 1918 р. Дмитро Миколайович активно долучився до будівництва української культури, реалізуючи духовний заповіт Української Громади – М.Драгоманова, М.Лисенка, Лесі Українки. Він – був одним з перших професорів новоствореного Музично-драматичного інституту ім. М.Лисенка, де на театральному факультеті викладав орфоепію – правильну вимову української мови; продовжує вчителювати в київських гімназіях.
  1919 року завершує роботу над давно задуманою книгою для української школи “Українські думи та пісні історичні”, на сторінках якої  викладає свою мрію про виховання українського громадянина-патріота та весь свій багаторічний педагогічний досвід. В 1920 році видає книгу-підручник “Живе слово. Теорія виразного читання…”. Обидві книги високо цінували визначні діячі українського театру Лесь Курбас та Йосип Гірняк (на жаль, у 1932 р. ці видання було вилучено з бібліотек!).
  Д.Ревуцький доклав багато зусиль і до розбудови української наукової думки. Був серед організаторів етнографічного кабінету ВУАН (1922 р.), видання цінного наукового “Етнографічного вісника (1923 р.)
  Шанувальник і духовний учень М.В.Лисенка, Дмитро Ревуцький упродовж усього життя опрацьовує його спадщину і друкує досконало прокоментовані видання творів митця. Представлена на виставці книга «Микола Лисенко. Повернення першоджерел» – перше повне зібрання лисенкознавчих праць Д.М.Ревуцького, написаних упродовж 1927-1941рр. Справжнім пам’ятником Ревуцькому стали три випуски (1926-1929 рр.) його збірників українських народних пісень “Золоті ключі” (по 125 пісень у кожному) з коментарями академічного рівня.
   Втілюючи в життя заповітну ідею розвитку національної україномовної культури, Д.Ревуцький у 20-х рр.ХХ ст. почав активно розробляти новий на той час напрям –поетичний переклад вокальних творів європейської та російської музики: пісень, романсів, оперних лібрето. Це була справа великої ваги, бо таким чином українська культура декларувалась як частка високої європейської культури.   Перекладацька діяльність тісно переплелася з навчальним процесом у Музично- драматичному інституті, де Д.Ревуцький увів спеціальний курс “Історія пісні”.  На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.