У серпні цього року виповнюється 450 років з часу написання видатної пам'ятки української писемної культури – Пересопницького Євангелія.

«А іже єсть перекладаю
тая то свєтоєвангеліа
із язика болгарського
на мову рускую,
то для ліпшого вирозумлєнія
люду христианского посполитого».

Видатна пам’ятка української писемної культури Пересопницьке Євангеліє (1556–1561) – перший відомий переклад канонічного євангельського тексту з церковно-слов’янської на мову «просту», дуже близьку до тогочасної народної. За красою, вишуканістю, витонченістю, багатством графіки, письма та художнім оформленням серед українських рукописів Пересопницьке Євангеліє не має собі рівних.
Крім того, унікальний історичний документ є визначним з точки зору лінгвістики і філології.
Протягом кількох століть рукопис привертав увагу багатьох церковних, культурних і політичних діячів. Євангеліє вивчали російські й українські вчені. Серед них Й. Бодянський, Ю. Тиховський, П. Житецький, В. Перетц, А. Грузинський, Р. Павлуцький, М. Думітрашко, І. Огієнко, А. Назаревський, С. Маслов, П. Плющ, В. Німчук, Л. Ігнатенко. Особливе місце посідають дослідження І. Чепіги, яка присвятила йому більше 20 років своєї наукової діяльності. Пересопницьке Євангеліє читали Тарас Шевченко і Михайло Максимович. До нього звертались у своїх працях І. Франко і М. Грушевський. Оздоблення книги вивчали мистецтвознавці В. Стасов і Я. Запаско.
За часів незалежної України Пересопницьке Євангеліє стає символом державності, на якому присягають на вірність народу Президенти України.
2011 рік є ювілейним для Пересопницького Євангелія – минає 450 років від часу створення цієї визначної пам’ятки української культури.
На виконання Указу Президента України N 1069/2009 від 17 грудня 2009 року «Про відзначення 450-річчя Пересопницького Євангелія» та відповідно до Постанови Верховної Ради України N 2175-VI від 12 травня 2010 року «Про відзначення на державному рівні 450-ї річниці Пересопницького Євангелія, Національна парламентська бібліотека України в рамках заходів щодо відзначення цієї знаменної дати підготувала книжкову виставку.
Експозиція виставки представлена документами, які знайомлять з історією створення, зберігання, вивчення Пересопницького рукопису.
Чільне місце займають дослідження Пересопницького Євангелія як безцінного джерела української писемної мови та книжкового мистецтва.
Традиційно вважається, що над створенням Євангелія працювали архімандрит Пересопницького монастиря Григорій та писець Михайло Василієвич, син протопопа Сяноцького. Невідомим залишилося ім'я художника, який створив чотири мініатюри Євангелістів і декорував перші сторінки Євангелій з використанням рослинних орнаментів.
Фундаторами створення рукопису були відомі волинські меценати княгиня Настасія Юріївна Жеславська-Гольшанська та князі Чорторизькі.
Не проста доля спіткала Пересопницьке Євангеліє.
У 1630 році Пересопницький монастир стає єзуїтським колегіумом, і книга була таємно вивезена. Подальша доля рукопису була невідома, допоки гетьман Іван Мазепа не подарував книгу Переяславській кафедральній церкві.
Майже сто років Євангеліє зберігалося в соборі, а потім опинилося в бібліотеці Переяславської духовної семінарії. Тут його в 1837 р. виявив відомий український вчений філолог-славист Йосип Бодянський, і з цього часу рукописна пам'ятка стає предметом наукового зацікавлення.
У 60-ті роки ХІХ ст. Переяславська семінарія переміщується до Полтави. Пересопницьке Євангеліє було також перевезене. Та вже в 1873 р. книгу передали графові Д.Толстому – й вона опинилася в Петербурзі. Потім Євангеліє потрапило до великого князя Петра Георгійовича, принца Ольденбурзького. Лише через шість років після його смерті, в 1887 р., книга за сприяння вдови покійного, повернулася знову до бібліотеки Полтавської духовної семінарії.
У Полтаві Пересопницьке Євангеліє пережило революційні події 1917–1918 рр., громадянську війну, зберігаючись у фондах Полтавського історико-краєзнавчого музею.
Під час Другої світової війни книгу евакуювали до Уфи – столиці Башкирської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.
У повоєнні роки пам’ятка повертається в Україну, правда, не до Полтави, а до Києва і до 1948 зберігається у фондах музею-заповідника Києво-Печерської Лаври.
24 грудня 1948 р. за ініціативою професора Київського університету С. І. Маслова книгу передали в Центральну наукову бібліотеку (зараз – Національна бібліотека України ім.В. Вернадського). Там пам’ятка зберігається понині.
У 2001 році спільними зусиллями науковців Інституту української мови НАН України та Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, за технічної допомоги Українського мовно-інформаційного фонду, рукопис Пересопницького Євангелія було опубліковано в повному обсязі за науковою редакцією члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора В. Німчука. Видання складається з трьох частин. Основою є транслітерований текст пам’ятки. До нього додано повний словопокажчик з вичерпною граматичною характеристикою кожної словоформи та її локалізацію в тексті рукопису, а також бібліографія праць про Пересопницьке Євангеліє. Текстові передують наукові дослідження, в яких простежується історія створення, відкриття та вивчення пам’ятки, подано характеристику мови та письма, археографічні та кодикологічні особливості кодексу.
Ознайомитись з цим фундаментальним виданням користувачі Бібліотеки мають можливість у відділі рідкісних і цінних книг НПБУ, а кольорові знімки чудових малюнків і текстів Пересопницького Євангелія, якими проілюстроване видання, можна побачити, завітавши на книжкову виставку, присвячену 450-річчю Пересопницького Євангелія.
Окрім різнопланових наукових досліджень Пересопницького Євангелія, представлених на виставці, до уваги користувачів – підбірка численних матеріалів інформаційно-пізнавального змісту, розташованих на сторінках періодичних видань та на електронних сайтах мережі Internet.
Виставка побудована на матеріалах фонду НПБУ і доповнена матеріалами, розташованими у мережі Internet. Для пошуку інших матеріалів і видань з даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотекита традиційними картковими каталогами.