«Щасливий я, що жив з Вами, бачив Вас, Вашим кріпким і благородним талантом живився й радувався разом з усім народом нашим…

    Видатний український драматург, автор широко відомих в нашій країні п’єс «Майстри часу», «Алмазне жорно», «Свіччине весілля», «Ярослав Мудрий» та ін., Іван Кочерга по праву займає одне з перших місць в історії української драматургії. Це письменник щедрого, самобутнього таланту, справді невтомний, поетичний, глибоко людяний, мудрий поет-мислитель, закоханий в життя, в красу людської душі, в красу подвигу заради високої мети…
    Юрист за фахом, ревізор контрольної палати – за посадою, Іван Кочерга довгі роки сполучав скромну казенну службу з літературною діяльністю.
    Творчий доробок Івана Кочерги надзвичайно різноманітний. Він лишив після себе понад два десятки оригінальних п’єс різних жанрів, ряд сценаріїв, лібретто, перекладів, критичних статей і наукових розвідок з питань драматургії і театрознавства.
    Народився Іван Антонович Кочерга 6 жовтня 1881 року в містечку Носівці Ніжинського повіту Чернігівської губернії в родині службовця. Освіту здобував у Чернігівській гімназії та на юридичному факультеті Київського університету. Після закінчення університету повертається в рідне місто і стає службовцем Чернігівської контрольної палати, а пізніше (з 1914 р.) – Волинської контрольної палати в Житомирі.
    Перші літературні спроби, а саме статті й рецензії Івана Кочерги на театральні вистави, з'явились ще в 1904 році, хоча сам письменник початком своєї літературної діяльності вважав 1910 рік. В цей рік була створена його перша п'єса – романтична казка «Пісня в келиху» (рос. мовою, 1910). Після цього Кочерга створює ряд ліричних комедій, водевілів, одноактних п’єс і драм, написаних російською мовою. Серед них – комедія «Дівчина з мишкою» (1913), драма «Цитата з книги Сіраха» (1914), «Охота на єдинорога», комедія «Півгодини кохання» (1916) тощо.
    П'єси російською мовою «Зубний біль сатани» (1922) та «Викуп (Весільна поїздка Марусі)» (1924) завершують певний етап драматургічного розвитку. В цей період творчого життя письменник починає писати українською мовою. Змінюється і професійна діяльність Івана Кочерги. З посади ревізора він переходить працювати літредактором у міську газету «Робітник», а згодом — у редакцію газети «Радянська Волинь».
    Роки життя в Житомирі були надзвичайно плідними для драматурга Івана Кочерги. В Житомирі їм було створено понад півтора десятка п’єс. Серед них – такі видатні твори , як «Вигнанець Вагнер» (1921), історична драма «Алмазне жорно» (1927), «Павук у колгоспі» (1930), комедія «Натура й культура» (1929), драматична поема «Свіччине весілля» (1930), і,  нарешті, філософська комедія «Майстри часу», яка на Всесоюзному конкурсі драматургічних творів у 1934 p. дістала третю премію.
    Саме з цього часу ім’я письменника стає широко популярним, а п’єса «Майстри часу» йде не тільки на сценах вітчизняних театрів, а й за кордоном, зокрема в Болгарії та Чехословаччині.
    У 1934 році Іван Кочерга переїздить до Києва, де поринає в активну громадську й творчу роботу. Він пише п'єси, працює над кіносценаріями, перекладами.
До початку Великої Вітчизняної війни драматург написав ряд п’єс: «Підеш – не вернешся» (1935), «Сусанна» (1936», «Чорний вальс» (1937), «Істина» (1937), «Вибір» (1938).
    У 1939 році за видатні заслуги в розвитку української літератури Івана Антоновича Кочергу було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
    Під час Великої Вітчизняної війни паралельно з літературною діяльністю Іван Кочерга провадив також активну громадську і публіцистичну роботу, працював відповідальним редактором українського журналу «Театр» та газети «Література і мистецтво».
    В цей період письменник створює чотири п’єси: «Чаша» (1942), «Нічна тривога» (1942), «Китайський флакон» (1943) і «Ярослав Мудрий» (1946).
У повоєнні роки основні творчі сили письменник віддає роботі над драматичною поемою про Т. Г. Шевченка «Пророк» (1948), а також бере активну участь в роботі Спілки письменників України, багато допомагає молодим письменникам, підтримує творчі зв’язки з багатьма театрами України і республік Радянського Союзу.
    У 1948 р. Івана Кочергу було нагороджено другим орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1950 р. йому було присуджено почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР.
    6 жовтня минає 130 років від дня народження видатного драматурга. З приводу цієї дати Національна парламентська бібліотека України підготувала книжкову виставку, яка висвітлює життєвий та творчий шлях письменника.
    На виставці експонуються збірники найпопулярніших творів Івана Кочерги, окремі їх видання. Також на виставці представлено найбільш повне зібрання творів Кочерги  «Твори в 3-х томах», видане Державним видавництвом художньої літератури у 1956 році.
    Окремо представлені видання творів різних авторів, які розповідають про Івана Кочергу, дають цілісну характеристику життя і творчості письменника. Деякі твори присвячені досі маловідомим, подекуди навіть несподіваним сторінкам життя видатного драматурга.
    Також експозиція виставки містить окремі наукові статті та дослідження мистецтвознавців, що висвітлюють деякі аспекти творчості Івана Кочерги.
Виставка ілюстрована копіями ліногравюр відомого художника Георгія Якутовича,  до поем Івана Кочерги «Ярослав Мудрий» та «Свіччине весілля».
Більш детально з виданнями, що представлені на виставці, присвяченій 130-річчю від дня народження Івана Кочерги можна ознайомитись, завітавши на 2-й поверх Національної парламентської бібліотеки України.
     Виставка побудована на матеріалах фонду НПБУ і розрахована на широке читацьке коло. Для пошуку інших матеріалів і видань з даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.