17 липня 2011 року виповнюється 140 років від дня народження Колесси Філарета Михайловича(1871–1947) — фольклориста, музикознавця, літературознавця, композитора, основоположника українського етнографічного музикознавства.

Готуючи книжкову експозицію ми мали на меті ознайомити користувачів бібліотеки з життям і творчістю Ф.М.Колесси, зацікавити широкий загал народно-пісенною культурою, поглибити розуміння її вартості та значення  для національного становлення.   
    В 1896 році Колесса Ф.М. закінчив Львівський університет. Викладав у гімназіях Львова, Стрия, Самбора.
   У Віденському університеті  1918 року  захистив дисертацію та отримав вчену ступінь доктора філології.   В 1922 — 1924 рр. викладав українську словесність в Українському таємному університеті у Львові.
  3 1939 р. Ф.М. Колесса –  професор Львівського університету, директор Державного музею етнографії у Львові (з 1940р.), керівник львівського відділу Інституту мистецтвознавства, фольклору і етнографії Академії Наук УРСР (з 1940р.). Учасник міжнародних конгресів фольклористів, музикознавців і філологів (Прага, Варшава, Відень, Антверпен).
  Перші етнографічні записи було опубліковано 1890 року  в часописі  «Народ».
  1896 року надсилає М. Лисенку свої обробки українських пісень, щедрівок і отримує схвальну оцінку, що стало заохоченням до подальшої композиторської діяльності.
  В різні часи працював з І.Франком, М. Лисенком, Лесею Українкою. Зокрема, у 1908 р. Ф. Колесса разом з Лесею Українкою організував етнографічну експедицію на Полтавщину, результатом якої стала двотомна праця  «Мелодії українських народних дум» (1910 р., 1913 р.).
   Ф.Колесса започаткував в українській фольклористиці структурно-типологічні дослідження народної музичної творчості, розглядав її пам’ятки у зв’язку з історичним процесом та в порівнянні з фольклором інших слов’янських народів.
    Досліджував ритміку українських народних пісень, народні пісні Галичини, Волині, Лемківщини.
Результатом  дослідженнь пісенної ритміки і  мелодики  стали праці «Ритміка українських народних пісень» (1907); «Мелодії гаївок» (1909).
    Вчений вивчав окремі жанри української пісенної творчості, насамперед, думи — «Мелодії українських народних дум» (1910—1913), «Варіанти мелодій українських народних дум, їх характеристика і групування» (1913); «Про ґенезу українських дум» (1921) та інші.
    Працював над   дослідженнями фольклористики окремих регіонів України, класифікував народнопісенні діалекти — «Народні пісні з Південного Підкарпаття» (1923), «Народні пісні з Галицької Лемківщини» (1929), «Народні пісні з Підкарпатської Русі» (1938), «Народна музика на Поліссі» (1939).
  Досліджував взаємозв’язки фольклору з літературою — «Про віршову форму поезій Маркіяна Шашкевича» (1911), «Cтудії над поетичною творчістю Т. Шевченка» (1939), «Народнопісенна ритміка в поезії Івана Франка» (1941), «Леся Українка і український музичний фольклор» (1946).
   У роки другої світової війни Ф. Колесса збирав та досліджував військовий фольклор, що відображено в роботі «Фольклор Вітчизняної війни» (1945).
    Cтворив численні обробки народних пісень, хорові композиції в фольклорному стилі («Обжинки», «Гагілки»), пісні на слова Т. Шевченка («Утоптала стежечку», «Якби мені черевики», «Ой умер старий батько», «Було колись — в Україні…»), О. Олеся («Ой чого ти, тополенько…»), О. Маковея («Помер рекрут») та інших поетів.
   Науковий доробок Філарета Колесси є одним із найвизначніших досягнень української фольклору. Завдяки високому науковому рівню, глибині аналізу, широкій ерудиції автора більшість його праць не втратили свого наукового значення й понині. Вчений справедливо вважається фундатором української наукової музичної фольклористики.
   На виставці представлено документи з фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися ресурсами бібліотеки бібліотеки та традиційними картковими каталогами.