Я свою душу пустив

                                       у душу народу.

                                   В. СТЕФАНИК
                                       

Василь Семенович Стефаник (1871 – 1936) - видатний новатор в українській літературі, творець і неперевершений майстер дуже стислої, драматичної за змістом, глибоко ліричної соціально-психологічної новели про сільське життя.

Співцем селянської душі і володарем дум селянських, поетом мужицької розпуки і мужицьким Бетховеном називали письменника його сучасники.

Василь Стефаник народився 14 травня 1871 року в селі Русові, що на Івано – Франківщині в родині заможного селянина.

Ще в ранній юності, побачивши соціальну прірву, яка існувала між паном і «мужиком», Стефаник свідомо пішов на зближення з революційно настроєними людьми і все своє подальше життя й літературний дар присвятив представникам знедоленого трудового селянства. Саме їм, простим галицьким хліборобам, яких зневажливо панівні класи називали «мужиками» і «хлопами», присвячено найкращі сторінки Стефаникових книг.

Письменник написав не так уже й багато – повне зібрання його творів вміщується у трьох томах, але, незважаючи на це, його ім'я стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.

«Його новели – як найкращі народні пісні», - казав про Стефаникові твори Іван Франко.

Стефаник як прозаїк засвоїв кращі здобутки української, російської, польської та інших літератур. Його твори перекладені всіма слов'янськими мовами, а також німецькою, румунською, угорською, іспанською та англійською.

Традиції Стефаника й до сьогодні живуть в українській новелістиці. Його високомистецьке слово є зразком художньої майстерності для сучасних письменників.

Вшановуючи ім'я Василя Стефаника та з нагоди 140 річчя від його дня народження Національна парламентська бібліотека України підготувала книжкову виставку, яка висвітлює життєвий й творчий шлях письменника.

До уваги читачів - розмаїття видань творів Василя Стефаника. Серед них - видання окремих творів, які були перекладені іноземними мовами, зокрема російською, молдавською та грузинською.

Особливий інтерес  викликає повне зібрання творів Василя Стефаника у трьох томах, куди увійшли всі художні твори письменника, автобіографія, спогади, статті, промови, переклади автора. Видання знайомить також з рукописною спадщиною митця – це і поезії в прозі, і незакінчені новели, і драматичні сцени, які стали основою другого тому даного видання. Третій том увібрав у себе листи Василя Стефаника.

Також на виставці представлено окремі видання вибраних творів Стефаника, які відображують різні періоди творчості письменника.

Так, ранній період творчості Василя Стефаника представляє збірка новел «Синя книжечка»(1899), в яку увійшло 15 творів.

«Абсолютний пан форми», за влучним виразом Франка, Стефаник «ніде не скаже зайвого слова; з делікатністю, гідною всякої похвали, він знає, де зупинитись, яку деталь висунути на ясне сонячне світло, а яку залишити в тіні».

Новели Стефаника відзначаються граничною стислістю, глибоким психологізмом і ліричністю. Мова новел лексично багата і надзвичайно образна. Дуже тонко відчуває письменник багатобарвність народної розмовної мови, її красу, великі можливості.

Незважаючи на трагічність сюжетів, герої новел – мужні і сильні духом люди, здатні витримувати найскладніші випробування долі.

Усі теми «Синьої книжечки» знайшли подальший розвиток в двох наступних збірках – «Камінний хрест» (1900) і «Дорога» (1901). Крім того, письменник розробляв і нові теми – тему еміграції селянства та наростання класового антагонізму між сільською біднотою і куркульством.

До збірки «Моє слово» увійшли всі попередні новели і лише дві нових – «Моє слово» та «Суд».

Другий період творчості Василя Стефаника представляє п'ята збірка новел «Земля» (1926).

Відголоски подій першої світової війни знайшли своє втілення у новелах «Дитяча пригода», «Марія», «Сини», «Вона – земля», «Гріх», «Мати».

Післявоєнне селянське життя реалістично відтворено Стефаником у новелах «Morituri», «Воєнні школи», «Дід Гриць». В них письменник розкриває тему класових взаємовідносин в післявоєнному селі.

Останнє десятиріччя творчої діяльності письменника представляють ліричні та автобіографічні спомини про рідних і дорогих людей: «Перший твір Леся Мартовича», «Людмила», «Нитка», «Серце», «Каменярі». В цих творах автор дає стислі, але дуже влучні характеристики тим людям, що становили його родинне та літературне оточення.

Вагоме місце на виставці займають видання, присвячені дослідженням різними авторами життя й творчості Василя Стефаника, в яких увага приділяється характеристиці творчої манери, стилю письменника.

Виставка підготовлена на матеріалах фондів Національної парламентської бібліотеки України. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.